ПОСТАНОВА
Іменем України
25 липня 2019 року
Київ
справа №826/12511/15
адміністративне провадження №К/9901/12904/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/12511/15
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року (ухвалену у складі головуючого судді Іщука І.О.) та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.)
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив
- скасувати наказ Прокуратури міста Києва №1817к від 11 червня 2015 року в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани;
- скасувати наказ Прокуратури міста Києва №1847к від 12 червня 2015 року, яким внесено зміни до вищезазначеного наказу (№1817к від 11 червня 2015 року), в частині звільнення позивача з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва;
- скасувати наказ Генерального прокурора України від 19 червня 2015 року №25дк, яким внесено зміни до наказу Прокуратури м. Києва №1847к від 12 червня 2015 року в частині звільнення позивача з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва, з позбавленням класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 лютого 2015 року №150к;
- скасувати наказ Прокуратури міста Києва №3177к від 26 серпня 2015 року, яким внесено зміни до наказу Прокуратури м. Києва №1847к від 12 червня 2015 року в частині дати звільнення з посади;
- поновити його на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №4 з 12 червня 2015 року;
- зобов`язати Генеральну прокуратуру України повернути йому класний чин "юрист 2 класу", присвоєний наказом Генерального прокурора України від 25 лютого 2015 року №150к;
- визнати недійсним запис про звільнення його з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва та зобов`язати Прокуратуру міста Києва зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину;
- стягнути з Прокуратури міста Києва на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52 195, 92 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані порушенням прав позивача щодо його участі у процедурі притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки висновок про звільнення не був затверджений в установленому порядку. На думку позивача, рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності недостатньо мотивоване та не відповідає тяжкості проступку, у якому він звинувачений. Окрім того, рішення про звільнення ОСОБА_1 було прийнято в момент його перебування на лікарняному, що свідчить про його неправомірність.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року позов задоволено частково: скасовано спірні накази в оспорюваній частині; поновлено позивача на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №4 з 16 червня 2015 року; визнано недійсним запис про його звільнення з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва та зобов`язано прокуратуру міста Києва зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину "юрист 2 класу" присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 лютого 2015 року №150к; стягнуто з прокуратури м. Києва на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52 195, 92 грн. У решті позову відмовлено.
4. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт вчинення дисциплінарного проступку позивачем належним чином перевірений і доведений не був. Разом з тим, усі рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності недостатньо мотивовані, враховуючи тяжкість проступку, у якому він був звинувачений, а також виходив із того, що в день звільнення позивач був тимчасово непрацездатний, що свідчить про неправомірність такого звільнення в силу частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України. І що наявні підстави для визнання судом запису про звільнення недійсним та зобов`язання прокуратури видати позивачу відповідний дублікат трудової книжки (без такого запису).
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року апеляційну скаргу Прокуратури м. Києва та приєднаної до неї Генеральної прокуратури України задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу Прокуратури міста Києва №1817к від 11 червня 2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, визнання недійсним запису про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва та зобов`язання Прокуратури міста Києва зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25.02.2015 № 150к, ОСОБА_1 . Зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Прокурора Київської міської прокуратури №4 шляхом поновлення на посаді прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва.
У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року залишено без змін.
6. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції в частині скасування спірних наказів Прокуратури м. Києва №1847к від 12 червня 2015 року, яким внесено зміни до наказу №1817к від 11 червня 2015 року, в частині звільнення позивача з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва, наказ Генерального прокурора України від 19 червня 2015 року №25дк, яким внесено зміни до наказу прокуратури м. Києва №1847к від 12 червня 2015 року в частині звільнення позивача з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва, з позбавленням класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 лютого 2015 року № 150к, а також наказ прокуратури міста Києва №3177к від 26 серпня 2015 року, яким внесено зміни до наказу прокуратури м. Києва №1847к від 12 червня 2015 року в частині дати звільнення з посади.
Разом з тим, судова колегія апеляційного суду не погодилась із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування наказу Прокуратури міста Києва №1817к від 11 червня 2015 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Оскільки, з урахуванням вимог статті 48-1 Закону та приписів статей 4, 15 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, поведінка позивача, яка полягає в участі з іншими працівниками прокуратури у нецензурній переписці, що була широко і негативно висвітлена у ЗМІ, з огляду на її образливий та непристойний характер, не відповідає принципу зразковості та не являється взірцем вихованості і культури. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідності у вигляді догани за порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури є співмірним та обґрунтованим.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Прокуратура м. Києва подала касаційну скаргу.
8. Прокуратура м. Києва у касаційній скарзі просить скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідач вказує на те, що неетичні висловлювання позивача та підтримання підбурювання до незаконних дій набули широкого резонансу та негативно вплинули на оцінку суспільства щодо діяльності прокуратури та правоохоронних органів в цілому. Своїми діями ОСОБА_1 дискредитував себе як працівника прокуратури та завдав значної шкоди авторитету органів прокуратури. Вказане свідчить про грубе порушення позивачем Присяги працівника прокуратури, а тому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади є співмірним із вчиненим позивачем проступком.
IV. Позиція інших учасників справи
9. ОСОБА_1 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року.
11. 31 січня 2018 року вказані касаційні скарги надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах
За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 31 травня 2019 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 30 травня 2019 року №537/0/78-19.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу Прокуратури м. Києва прийнято до провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року дану справу за касаційною скаргою Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 25 липня 2019 року.
VI. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, починаючи з 19 липня 2012 року працював у Прокуратурі Дніпровського району м. Києва; 06 лютого 2013 року прийняв Присягу працівника прокуратури; 11 лютого 2013 року переведений на посаду прокурора Прокуратури Дніпровського району м. Києва.
13. Наказом виконувача обов`язків прокурора міста Києва Валендюка О. С. від 11 червня 2015 року № 1817к, за порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, позивачу оголошено догану.
14. 12 червня 2015 року виконувачем обов`язків прокурора міста Києва Валендюком О.С. було прийнято наказ №1847к "Про зміну наказу від 11 червня 2015 року №1817к", відповідно до якого пункт 2 наказу від 11 червня 2015 року викладено у новій редакції і, як наслідок, звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва за порушення Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури.
15. В подальшому, на підставі подання виконуючого обов`язки прокурора м. Києва наказом Генерального прокурора України від 19 червня 2015 року №25дк "Про зміну наказу виконувача обов`язків прокурора м. Києва від 12 червня 2015 року №1847к" змінено пункт 1 наказу виконувача обов`язків прокурора м. Києва від 12 червня 2015 року №1847к і викладено його наступним чином: "Вважати прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва юриста 2 класу Солов`я Дениса Юрійовича звільненим із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, з позбавленням його класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 лютого 2015 року №150к".
16. Підставою для прийняття вказаних наказів та звільнення позивача із займаної посади стало те, що ОСОБА_4, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, 10 червня 2015 року приймав участь як прокурор у судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Києва, підтримуючи клопотання слідчого про обрання міри запобіжного заходу. У ході відповідного засідання ОСОБА_4 здійснював електронну переписку зі свого особистого телефону з ОСОБА_1 та ОСОБА_7, у якій застосовувалися неетичні висловлювання та підбурювання до незаконних дій щодо інших учасників судового процесу. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_7 брали участь у цій переписці та не вжили заходів щодо її припинення, чим порушили вимоги статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.