ПОСТАНОВА
Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №814/1234/17
провадження №К/9901/30138/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу № 814/1234/17
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про визнання протиправними дії та стягнення суддівської винагороди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду, прийняту 13 липня 2017 року у складі головуючого судді - Лісовської Н.В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, постановлену 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Танасогло Т.М., суддів: Федусика А.Г., Яковлєва О.В.,
І. Суть спору
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі також - відповідач, ТУ ДСА в Миколаївськійобласті, Управління), в якому просив:
1.1. визнати протиправним нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу 16000 гривень;
1.2. стягнути з відповідача недоплачену суддівську винагороду за травень 2017 року у розмірі 18 400 гривень.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що в травні 2017 року йому була виплачена суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу у розмірі 16000 гривень, хоча Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачений розмір мінімальної заробітної плати 3200 гривень.
2.1. Зазначає, що розмір суддівської винагороди регулюється статтею 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI та повинен обраховуватися виходячи з 10 мінімальних заробітних плат (10х3200 гривень), що становить 32000,00 гривень.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Указом Президента України "Про призначення суддів" від 23 травня 2013 року № 302/2013 ОСОБА_1 призначено суддею Свердловського міського суду Луганської області.
4. Указом Президента України "Про переведення суддів" від 14 лютого 2015 року № 81/2015 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.
5. У травні 2017 року ОСОБА_1 отримав суддівську винагороду, обраховану виходячи з розміру посадового окладу в 16000 гривень, де за основу розрахунку взята мінімальна заробітна плата 1600 гривень.
6. Позивач кваліфікаційне оцінювання не проходив.
7. Не погоджуючись з таким обрахуванням суддівської винагороди ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовив повністю.
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 3200,00 гривень не передбачені, а відтак відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 поза межами видатків державного бюджету на її оплату праці.
IV. Касаційне оскарження
10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
10.1. Свою касаційну скаргу мотивує застосуванням судами попередніх інстанцій пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 1774-VII від 06 грудня 2016 року "Про внесення до деяких законодавчих актів України", яку не належить застосовувати до спірних правовідносин.
10.2. Наголошує, що невиконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
10.3 Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подавав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
17. Згідно з частиною першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.