ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2019 року
Київ
справа №2а/0370/307/11
адміністративне провадження №К/9901/2893/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 (суддя Плахтій Н.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014 (головуючий суддя Пліш М.А., судді: Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Транс" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Луцькавтодор-Транс" звернулося до суду з позовом до Луцької ОДПІ, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 №0000702302/0, від 29.10.2010 №0000702302/1, від 24.11.2010 №0000702302/2.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Луцька ОДПІ звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Основними доводами касаційної скарги вказано обставини, встановлені у актах перевірки. Зокрема, що постачальник олії ПП "Агро Полюс" є платником високого ризику, для перевірки не надано підтверджуючих документів транспортування та документів щодо якості та походження товару, податковим органом поставлено під сумнів факт здійснення господарських операцій позивача з ПП "Агро Полюс" та зроблено висновок, що укладені з постачальником олії соняшникової ТОВ "Шторм" для ПП "Агро Полюс" угоди мають ознаки нікчемності. З урахуванням того, що за наслідками перевірки укладені договори між покупцями ПП "Агро полюс" і ТОВ "Шторм" на придбання і реалізацію олії соняшникової визнано нікчемними, податковий орган дійшов висновку, що укладений ТОВ "Луцькавтодор-Транс" з ПП "Агро-Полюс" договір від також є нікчемним. Крім того, у додаткових поясненнях до касаційної скарги, відповідач повідомляє, що судами неповно встановлено фактичні обставини справи, вказує на пояснення директора ПП "Агро Полюс". Як зазначає відповідач, директор ПП "Агро Полюс" пояснив, що фактично фінансово-господарську діяльність у періоді, який підлягав перевірці не здійснював, відношення до документообігу не має. Відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що висновки, викладені в них не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами, договір між сторонами не містить ознак фіктивності, нікчемності, не визнаний у судовому порядку недійсним. Позивач звертає увагу на те, що нібито неможливість дослідження наявності у контрагента трудових ресурсів та наявності основних фондів не може слугувати доказом відсутності у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності та факту постачання товару. Крім того, позивач вказує, законодавство не містить норм щодо відповідальності за дії контрагентів, у тому числі за порушення третіми особами податкового законодавства. Відтак, ТОВ "Луцькавтодор-Транс" вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі № 2а/0370/307/11.
Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 23.07.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанови суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Луцькавтодор-Транс" у зв`язку з поданням декларації з від`ємним значенням ПДВ, яке становить більше 100000грн. за квітень, травень, червень 2010 року, та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту травня, червня, липня 2010 року, Луцькою ОДПІ складено акт від 16.09.2010 №6080/23-3/31011672.
Вказаним актом встановлено порушення товариством частини першої, п`ятої статті 203, пункту 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв`язку з чим ТОВ "Луцькавтодор-Транс" завищено податковий кредит на суму 209600,00грн. по декларації з ПДВ за квітень 2010 року та суму від`ємного значення по декларації з ПДВ за квітень 2010 року в розмірі 209600,00 грн. Відповідно завищено суму залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з ПДВ за травень 2010 року на загальну суму 209600,00 грн. У результаті в порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" товариством занижено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету у травні 2010 року на суму 1927,00грн., у червні 2010 року на суму 66275,00грн.
На підставі акту перевірки та з врахуванням адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 29.09.2010 №0000702302/0, №0000702302/1, від 24.11.2010 №0000702302/2 про визначення податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в загальній сумі 88855,30грн., у тому числі: 68202,00грн. - основного платежу та 20653,30грн. - штрафних санкцій.
Крім того, за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Луцькавтодор-Транс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 Луцькою ОДПІ складено акт від 19.01.2011 №201/23-2/31011672.
Даним актом встановлено порушення товариством частини першої статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України, пункту 1.31 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого позивачу донараховано податок на прибуток за 4 квартал 2009 року в сумі 1568,00грн. та зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування всього в сумі 2467728,00грн., у тому числі: за 4 квартал 2009 року - 1419728,00грн., за 1 півріччя 2010 року - 1048000,00грн.;
частини першої статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України, пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пунктів 7.4, 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв`язку з чим позивачу донараховано ПДВ на загальну суму 328836,00грн., у тому числі: за жовтень 2009 року - 187448,00грн., за липень 2010 року - 141398,00грн., та зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування за жовтень 2009 року в сумі 97752,00грн.
На підставі акту планової перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.01.2011:
№0000012301/0 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2467728,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 616932,00грн.;
№0000242301/0 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1960,00 грн., у тому числі: 1568,00грн. за основним платежем та 392,00грн. за штрафними санкціями;
№0000252301/0 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 97752,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24438,00грн.;
№0000212301/0 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 411045,00грн., у тому числі: 328836,00грн. основного платежу та 82209,00грн. штрафних санкцій.
Відповідач дійшов висновків, які відображені у актах перевірки, що ТОВ "Луцькавтодор-Транс" неправомірно включено до валових витрат та до податкового кредиту суми коштів, сплачених по операціях з придбання товарів у ПП "Агро Полюс", матеріали перевірки якого свідчать про порушення даним підприємством своїх податкових зобов`язань, приписів господарського та цивільного законодавства. Зокрема, вказується, що ПП "Агро Полюс" здійснює оптову торгівлю олією соняшниковою, однак власні складські приміщення для зберігання олії у підприємства відсутні, відсутні виробничі потужності, трудові ресурси. Основним постачальником даного підприємства є ТОВ "Шторм", діяльність якого має ознаки фіктивності. Луцька ОДПІ вважає, що угоди, укладені ПП "Агро Полюс" із зазначеним контрагентом, мають протиправний характер та є нікчемними. Відтак, подальша реалізація вказаним підприємством олії соняшникової ТОВ "Луцькавтодор-Транс" також має протиправний характер, а вчинені правочини є нікчемними.
Не погодившись з прийнятими контролюючим органом рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та ПП "Агро Полюс", претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем та ПП "Агро Полюс" вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пункту 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.