ПОСТАНОВА
Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа № 820/3205/16
провадження № К/9901/34163/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, за участю третьої особи - Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Мар`єнко Л. М., суддів: Мельникова Р. В., Нуруллаєва І. С., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кононенко З. О., суддів: Бондара В. О., Калитки О. М.
І. Суть спору
1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУМВС України в Харківській області), за участю третьої особи - Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - Київський відділ УМВС України в Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 683 о/с про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 4 років 6 місяців, у запас Збройних Сил України згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), через скорочення штатів;
1.2. поновити ОСОБА_1, старшого лейтенанта міліції на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУ або на іншій рівнозначній посаді з 06 листопада 2015 року;
1.3. зобов`язати ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2016 року по день поновлення на посаді.
2. В мотивування позову зазначає, що з 03 серпня 2005 року вона проходила службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи станом на листопад 2015 року посаду інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції.
2.1. Однак, 06 листопада 2015 року ГУМВС України в Харківській області видано наказ № 683 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з 06 листопада 2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.
2.2 Позивач вказує, що ГУМВС України в Харківській області, звільняючи за скороченням штатів, не вчинено заходів для забезпечення працевлаштування на службі в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з`ясував намір позивача подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не було запропоновано, а ні аналогічну посаду, а ні нижчу, ніж ту, на якій вона проходила службу.
2.3. Крім того, позивач зазначає, що ГУМВС України в Харківській області порушено вимоги частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки ОСОБА_1 на момент звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею п`яти років з 22 серпня 2015 року по 22 лютого 2016 року відповідно до наказу ГУМВС України в Харківській області від 28 серпня 2015 року № 85 о/с.
2.4. Вважаючи дії ГУМВС України в Харківській області незаконними, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернулась до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, починаючи з 03 серпня 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи на момент звільнення посаду інспектора СОГП Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції.
4. Наказом Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області від 03 червня 2011 року № 26 о/с позивачу надано відпустку по погляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04 травня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, за станом здоров`я дитини ОСОБА_1 продовжено відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3,6 років, а згодом - до 4, до 4,6 та 5 років відповідними наказами Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області від 12 лютого 2014 року № 18 о/с, від 18 вересня 2014 року № 104 о/с, від 13 березня 2015 року № 28 о/с, від 28 серпня 2015 року № 85 о/с.
5. Наказом ГУМВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року за № 683 о/с звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебувала у відпустці по погляду за дитиною, що в свою чергу свідчить про поширення на неї пункту 17 Положення № 114 та частини третьої статті 184 КЗпП України. Отже, звільнення працівника, який відноситься до категорії осіб, наведених у вказаних нормах права, у разі ліквідації підприємства, установи, організації, допускається лише з обов`язковим працевлаштуванням. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання ГУМВС України в Харківській області приписів вказаних норм права в частині обов`язкового працевлаштування, що призвело до прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, який слід скасувати з наведених підстав.
8. Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
10. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій, що постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" було ліквідовано юридичну особу ГУМВС України в Харківській області та її структурні підрозділи, а відтак подальше проходження служби позивачем є неможливим.
11. Водночас позивач у своєму запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.
18. Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
19. За приписами пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
20. Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію".
21. Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
22. Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142 і набрав чинності 07 листопада 2015 року.