ПОСТАНОВА
Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №820/1260/17
провадження №К/9901/24035/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу № 820/1260/17
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 17 жовтня 2017 року, у складі колегії суддів: головуючого судді - Сіренко О.І., суддів: Любчич Л.В., Дюкарєвої С.В.,
І. Суть спору
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі також - відповідач, ТУ ДСА у Харківській області, Управління), в якому просив:
1.1. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області з 01 січня 2017 року перерахувати та виплачувати судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу 32 000,00 гривень.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що в період січень-лютий 2017 року йому виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу у розмірі 16000 гривень, хоча Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачений розмір мінімальної заробітної плати 3200 гривень.
2.1. Зазначає, що розмір суддівської винагороди регулюється статтею 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI та повинен обраховуватися виходячи з 10 мінімальних заробітних плат (10х3200 гривень), що становить 32000,00 гривень.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, працює в Московському районному суді м. Харкова на посаді судді з 2 січня 2002 року.
3.1. Інформація про проходження ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій в матеріалах справи відсутня.
4. Відповідно до наявних в матеріалах справи копій розрахункових листів позивачу у січні - лютому 2017 року виплачено суддівську винагороду виходячи з посадового окладу 16000,00 гривень, що на думку позивача є неправомірним так як розмір його посадового окладу повинен становити 32000,00 гривень, а саме 10 мінімальних заробітних плат.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
5. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2017 року позов задовольнив.
5.1. Зобов`язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області з 01 січня 2017 року перерахувати та виплачувати судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу 32 000 гривень.
6. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року скасував та прийняв нову, якою в позові відмовив.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив гарантоване державою право позивача на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності, що виявилось в застосуванні при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди за січень-лютий місяці 2017 року пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІ та невиконанні пункту 23 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ.
8. Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив з того, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 3200,00 гривень не передбачені, а відтак відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 поза межами видатків державного бюджету на її оплату праці.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
9.1. Свою касаційну скаргу мотивує застосуванням судом апеляційної інстанції пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 1774-VII від 06 грудня 2016 року "Про внесення до деяких законодавчих актів України", яку не належить застосовувати до спірних правовідносин.
9.2. Наголошує, що невиконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
10. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.