ПОСТАНОВА
Іменем України
25 липня 2019 року
Київ
справа №1570/97/08
адміністративне провадження №К/9901/10654/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року (суддя: Токмілова Л.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року (судді: Шевчук О.А., Зуєва Л.Є., Федусік А.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1836 міста Херсона про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення заборгованості з грошового забезпечення та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1836 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати бездіяльність військової частини А 1836 щодо не виплати йому заборгованості з грошового забезпечення за період служби з 29 грудня 2003 року по 30 березня 2006 року у розмірі 59 805,84грн. неправомірною та стягнути з відповідача на його користь вищезазначену заборгованість, а також компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 000грн.
В обґрунтування вимог зазначив, що при звільненні його з військової служби, яку він проходив в період з 23 жовтня 1992 року по 8 лютого 2007 року, військова частина А 1836 в порушення п.п. 1-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не виплатила йому щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період проходження служби. При цьому постановою Суворовського районного суду м. Херсона по справі № 2а-325/06 від 29 травня 2006 року, за ним визнано право на отримання збільшеного грошового забезпечення, надбавок, премій та підвищених допоміг, як передбачено п. 2 Указу Президента України від 11 грудня 2001 р. № 1207/200. Однак відповідач, на виконання вказаного рішення суду, не виплатив йому додаткових видів грошового забезпечення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2010 року, позов задоволено частково.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2012 року касаційну скаргу військової частини А 1836 задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій військової частини відносно невиплати позивачу заборгованості з грошового забезпечення за період служби з 29 грудня 2003 року по 30 березня 2006 року у розмірі 59 805,84грн., посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про встановлення командуванням військової частини А 1836 збільшеного грошового забезпечення позивачу за такий період Указом Президента України від 11 грудня 2001 року № 1207/2001 „Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів". Тому зобов`язання ВЧ № 1836 здійснити позивачу належні виплати за вказаним Указом не є можливим через те, що встановлення збільшених посадових окладів, щомісячних надбавок, розмірів премій і матеріальної допомоги є правом керівників державних органів, а не їх обов`язком.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Одеський апеляційний адміністративний суд вказав, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року по суті вирішення справи є правильною, однак прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вважав, що постанова Одеського окружного адміністративного суду підлягає зміні шляхом зазначення, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Військової частини А 1836 м. Херсона, щодо невиплати йому заборгованості з грошового забезпечення та стягнення на його користь цієї заборгованості за період служби з 29 грудня 2003 року по 30 березня 2006 року є обставини, викладені в мотивувальній частині постанови. В іншій частині постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишена без змін.
В мотивувальній частини постанови апеляційний суд вказав, що позивачем обрано неналежний спосіб для захисту його порушеного права, так як вимоги ОСОБА_1 щодо нездійснення розрахунків та виплати заборгованості з грошового забезпечення за період з 29 грудня 2003 року по 30 березня 2006 року є фактичним невиконанням відповідачем рішення Суворовського районного суду від 29 травня 2006 року, про що виконавчою службою 9 червня 2008 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Натомість постанова про закінчення виконавчого провадження щодо виконання рішення Суворовського районного суду від 29 травня 2006 року не є предметом розгляду даної справи.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Вказує на помилкове твердження суду апеляційної інстанції щодо невірного способу захисту порушеного права, посилаючись на те, що за Конституцією України Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Також обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у запереченнях просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 21 квітня 2016 року відкрив касаційне провадження на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року.
15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Білоус О.В., (судді) Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколова В.М.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 29 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1836 визнано право ОСОБА_1 на отримання збільшеного грошового забезпечення, надбавок, премій та підвищеної матеріальної допомоги, як передбачено пунктом 2 Указу Президента України від 11.12.2001 року №1207/2001 з 29 грудня 2003 року і до скасування; зобов`язано відповідача провести перерахунок грошового забезпечення і виплатити позивачу з 29 грудня 2003 року по 6 квітня 2006 року: посадового окладу, збільшеного на 50%; щомісячної надбавки за особливі умови проходження державної служби, складність, напруженість роботи - у розмірі 50% посадового окладу; щомісячної надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи - у розмірі 80 % посадового окладу; розміру премій, збільшеної на 20 відсотків розміру грошового забезпечення, що виплачується; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення - у розмірі - двомісячного грошового забезпечення.
Вказана постанова набрала чинності та передана для виконання до Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона. Проте, як вбачається з відповіді Головного управління юстиції у Херсонській області від 11 червня 2008 року, в зв`язку з відмовою відповідача виконати постанову суду від 29 травня 2006 року у добровільному порядку після накладення на відповідача штрафних санкцій та в зв`язку з неможливістю виконати рішення суду без участі відповідача, виконавче провадження закінчено на підставі постанови державного виконавця від 9 червня 2008 року.
Не погоджуючись з невиплатою грошового забезпечення за період з 29 грудня 2003 року по 6 квітня 2006 року, з урахуванням постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 29 травня 2006 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.