ПОСТАНОВА
Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №1440/2217/18
адміністративне провадження №К/9901/15956/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №1440/2217/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2
про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, прийняте суддею Гордієнко Т. О. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючий суддя - Єщенка О.В. суддів: Димерлія О. О., Кравченка К. В.,
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому просив суд:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Укртрансбезпеки щодо незвільнення з посади заступника директора Департаменту - начальника управління контролю на автомобільному та міському електричному транспорті Департаменту державного контролю Державної служби України з безпеки на транспорті - в.о. начальника Укртрансбезпеки в Миколаївській області ОСОБА_2 ;
1.2. зобов`язати Укртрансбезпеки звільнити з посади заступника директора Департаменту-начальника управління контролю на автомобільному та міському електричному транспорті Департаменту державного контролю Державної служби України з безпеки на транспорті - в.о. начальника Укртрансбезпеки в Миколаївській області ОСОБА_2
2. В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить службу в Управлінні Укртрансбезпеки на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю з безпеки на наземному транспорті. Відповідно до посадової інструкції позивач, окрім нормативно-правових актів, в своїй діяльності він має керуватися наказами та дорученнями керівництва Управління. Водночас позивачу стало відомо, що начальник Управління ОСОБА_2 двічі протягом року вчинив корупційні правопорушення. На його думку, зазначені обставини свідчать про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 з державної служби, але всупереч вимогам чинного законодавства Державна служба України з безпеки на транспорті відповідні дії не вчиняє, чим порушує моральне право позивача на роботу під керівництвом чесної та некорумпованої особи.
3. Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, що оскільки ОСОБА_2 не притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення та провадження у справі закрито, відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, відповідно до вимог Закону України "Про запобігання корупції" та Закону України " Про державну службу".
4. Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 надав пояснення, в яких просить у задоволенні позову відмовити, оскільки провадження у справах про притягнення його до дисциплінарної відповідальності були закриті у зв`язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення, тому підстави для його звільнення відсутні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Позивач з 2007 року працює на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю з безпеки на наземному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області.
6. У травні 2018 року в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області було призначено ОСОБА_2 .
7. 28 серпня 2018 року позивач зі сторінки інтернет-видання "Новости-Н" дізнався, що ОСОБА_4 двічі протягом року вчинив корупційні правопорушення і підлягає звільненню.
8. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2017 у справі № 33/796/2462/2017 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП ("Порушення вимог фінансового контролю"), за те, що він не повідомив про суттєві зміни у майновому стані, провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 04.12.2017 постанову суду першої інстанції від 31.08.2017 залишено без змін.
9. Позивач зазначає, що порушено його моральне право на роботу під керівництвом чесної та некорумпованої особи та вважає, що права його відновляться, в разі звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення
10. 21 грудня 2018 року рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано відповідних доказів на підтвердження того, що оспорювана бездіяльність відповідача порушує його права або інтереси, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.
12. Проте, суд першої інстанції зазначив, що відповідач допустив бездіяльність та всупереч вимогам статті 84 Закону України "Про державну службу" не звільнив ОСОБА_2, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 812/1568/17 факт визнання особи винною у правопорушенні є підтвердженням того, що вона вважається притягнутою до адміністративної відповідальності.
13. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову, в іншій частині судове рішення залишено без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що з огляду на предмет спору права чи інтереси ОСОБА_1 у розумінні статті 2 КАС України не порушені.
15. Змінюючи мотивувальну частину рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що правильно встановивши про відсутність порушень прав чи інтересів позивача, що є підставою для відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції в порушення приписів КАС України надав правову оцінку оспорюваної за цим позовом бездіяльності відповідача.
ІV. Касаційне оскарження
16. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 04 червня 2019 року.
17. Посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
18. На думку позивача, порушення його прав та інтересів полягає у тому, що внаслідок бездіяльності відповідача він вимушений виконувати вказівки ОСОБА_2 як підпорядкована йому особа, крім того, начальник вимагав його звільнення.
19. За доводами позивача судами попередніх інстанцій безпідставно враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 15.12.2015 року у справі № 21-5361а15 та від 01.12.2015 року у справі № 21-3222а15, оскільки на відміну від правовідносин, що аналізувалися у цих рішеннях, позивач пов`язаний із третьою особою по справі, який є суб`єктом владних повноважень, трудовими відносинами та зобов`язаний підпорядковуватися наказам, дорученням та вказівкам керівництва.
20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення та закрити провадження у зв`язку із малозначністю справи.
21. 11 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху.
22. 24 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу №1440/2217/18.