ПОСТАНОВА
Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №815/4725/17
адміністративне провадження №К/9901/46616/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 815/4725/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчини дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, прийняту у складі судді Харченко Ю. В.
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Косцової І. П., суддів: Стас Л. В., Турецької І. О.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 13 вересня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (далі - ГУ ДМС в Одеській області, відповідач), у якому просить суд:
1.1. визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ДМС в Одеській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 29 серпня 2017 року;
1.2. зобов`язати ГУ ДМС в Одеській області прийняти рішення щодо оформлення документів для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ГУ ДМС в Одеській області винесено наказ "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" від 29 серпня 2017 року №162 без урахування та дослідження усіх обставин, які мають значення та стосуються даної справи. Позивач зазначає, що він є громадянином Гвінеї, та у разі повернення до країни громадської належності життю ОСОБА_1 йому буде загрожувати небезпека.
3. Відповідач з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими.
4. Відповідач наголошує, що співробітниками міграційної служби проведено аналіз заяви ОСОБА_1 щодо відповідності викладених у ній обставин вимогам пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", за результатами чого встановлено відсутність підстав вважати, що позивач має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
5. На думку відповідача, позивач звернувся до міграційного органу лише з метою отримання документів, які б дозволили йому легально знаходитися на території України.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є уродженцем Гвінеї, м. Конакрі, за національністю - гвінеєць, етнічна належність - пула, віросповідання - мусульманин (суніт).
7. ОСОБА_1 виїхав з Гвінеї у серпні 2016 року до Сенегалу та в подальшому 24 квітня 2017 року прибув до України авіарейсом Дакар (Сенегал ) - Стамбул (Туреччина) - Одеса (Україна).
8. На територію України потрапив легально на підставі паспортного документу та студентської візи.
9. 24 липня 2017 року з метою отримання додаткового захисту ОСОБА_1 звернувся до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області із заявою щодо визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту, у якій зазначив, що причиною виїзду з країни постійного проживання - Гвінеї є те, що він є членом опозиційної політичної партії UFDG - об`єднання демократичних сил в Гвінеї, організовує мітинги та збори, під час одного із яких вбито журналіста на ім`я ОСОБА_7, у зв`язку з чим усі присутні на зібранні переслідуються правоохоронними органами через підозру у вбивстві.
10. 29 серпня 2017 року за результатами розгляду справи №2017ОD0104 громадянина ОСОБА_3, після поновлення строку розгляду заяви, головним спеціалістом відділу по роботі з шукачами захисту Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області Нетковою М. А. складено Висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (далі - Висновок).
11. У Висновку зазначено, що історія переслідування ОСОБА_1 є необґрунтованою, та не може бути розглянута у контексті надання міжнародного захисту.
11.1. Отримані пояснення шукача захисту містять суттєві відмінності, що вказує на неправдоподібність історії переслідування, та зловживання процедурою набуття міжнародного захисту. Зокрема, ОСОБА_1 не надано оригіналу членського квитка або інших документів, які могли б підтвердити його членство в партії UFDG, а в наданій копії членського квитка відсутня фотокартка особи, дата видачі, строк його дії, та особистий підпис.
11.2. Маючи побоювання бути заарештованим з боку правоохоронних структур Гвінеї позивач - ОСОБА_1 не вчиняв спроби щодо внутрішнього переміщення, а займався оформленням офіційних документів через посольство України в Сенегалі з метою отримання української візи.
11.3. Державна влада Гвінеї у деяких випадках забороняла опозиційним організаціям проводити певні мітинги та зібрання, водночас відсутня інформація про арешти та політичні переслідування членів вказаної організації.
11.4. Заявником не надано жодних доказів на підтвердження належності особи до певних політичних організацій в країні громадянської належності, документи, які б свідчили про участь в мітингах, маніфестах або про факт затримання заявника правоохоронними органами, тощо.
12. 29 серпня 2017 року, відповідно до статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", з урахуванням Висновку, Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області видано наказ "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" №162, яким відмовлено ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13. 11 грудня 2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за результатами розгляду відомостей, наведених в анкеті позивача, а також співбесіди останнього із посадовими особами відповідача, не встановлено об`єктивного підтвердження наявності обґрунтованих побоювань позивача та реальної небезпеки для ОСОБА_1 жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, що свідчить про відсутність у заявника умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а, отже, і про очевидну необґрунтованість заяви позивача.
ІV. Касаційне оскарження
15. Не погодившись з постановами судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 30 березня 2018 року.
16. 03 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Одеського кружного адміністративного суду справу № 815/4725/17 (суддя - доповідач Желтобрюх І. Л.).
17. Аргументи позивача у касаційній скарзі зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги інформацію щодо ситуації у країні громадянського походження позивача, яка виключає можливість відмови у наданні йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту з підстав, передбачених нормами Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" і не надано оцінку твердженням позивача щодо цієї ситуації. Зокрема, позивач вказує, що не бажає повертатись у країну громадянського походження, оскільки його життю на свободі буде загрожувати небезпека. Позивач наголошує, що ненадання ним доказів на користь тверджень про наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань не повинно слугувати перешкодою у прийнятті об`єктивного рішення за наслідками розгляду його заяви.
18. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому ГУ ДМС в Одеській області спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
19. 16 травня 2018 року справа № 815/4725/17 надійшла до Верховного Суду.
20. 25 липня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява про відкликання касаційної скарги.
21. 30 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання про відкликання касаційної скарги.
22. 24 червня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 823/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг.
23. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 червня 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н. В. (суддя-доповідач), судді: Кашпур О. В., Уханенко С. А.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
26.1. Відповідно до частини другої статті 2 до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
26.2. Частиною третьою статті 2 визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
27. Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 8 липня 2011 року №3671-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 3671-VI).
27.1. За пунктом 1 частини першої статті 1 біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
27.2. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.