ПОСТАНОВА
Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №750/7740/16-а
касаційне провадження №К/9901/23856/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.09.2016 (головуючий суддя: Литвиненко І.В., судді: Жук М.І., Супрун О.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 (головуючий суддя: Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.) у справі №750/7740/16-а за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, в якому просив:
визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви позивача з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;
скасувати рішення Міністерства оборони України від 20.05.2016 № 36 в частині непризначення позивачу одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату;
зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним було подано відповідачу повний пакет документів необхідних для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, втім відповідач безпідставно повернув подані документи на доопрацювання.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.09.2016 адміністративний позов задоволено частково:
визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 20.05.2016 № 36 в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби;
зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги; поданий на розгляд відповідачу пакет документів містив докази того, що поранення та інвалідність позивача настала внаслідок виконання ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому висновок відповідача про їх неповноту, а саме: відсутність документа, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) є необґрунтованим. У той же час, оскільки рішення по суті поставленого у заяві питання Міністерством не приймалось, належним способом захисту порушеного права позивача у спірному випадку є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.09.2016 змінено шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 150 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності".
У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо протиправності направлення заяви та доданих до неї документів на доопрацювання з підстав некомплектності документів. Втім, на переконання апеляційного суду, обраний судом спосіб захисту порушеного права позивача є неефективним, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язати Міністерство прийняти конкретне рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Міністерством обґрунтовано було повернуто документи на доопрацювання, оскільки позивачем не було надано жодних відомостей про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також скаржник вказав на те, що вирішення питань пов`язаних із виплатою військовослужбовцям одноразової грошової допомоги є дискреційними повноваженнями Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів. Скаржник звернув увагу і на те, що спір розглянутий з порушенням правил предметної підсудності, оскільки цей спір, на переконання Міністерства, мав би розглядати окружний адміністративний суд, а не місцевий загальний суд як адміністративний.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.02.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
Від позивача на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких ОСОБА_1 з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанції, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів, з врахуванням внесених судом апеляційної інстанції змін в частині способу захисту порушеного права, без змін.
Чернігівський обласний військовий комісаріат правом на подачу відзиву не скористався.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку ст. 31 КАС України, п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІІ групи, приймав участь у бойових діях на території інших країн, що підтверджується відомостями зазначеними у посвідченнях НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ; в облікової картці військовослужбовця; довідці Чернігівського ОМВК Чернігівської області від 15.04.2016 № 94.
Згідно відомостей зазначених у витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 125 від 18.01.2016) множинні мінно-вибухові осколкові поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку, мінно-вибухова травма МВТ 1986 р. молодшого сержанта у відставці ОСОБА_1 пов`язані з обов`язком виконання військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
07.04.2016 позивач отримав ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується відомостями у довідці МСЕК від 07.04.2016 серії АВА № 025654.
12.04.2016 позивач звернувся до військового комісара Чернігівського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби.
19.04.2016 Чернігівським обласним військовим комісаріатом на адресу директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України було надіслано пакет документів для призначення молодшому сержанту у запасі ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, оформленим протоколом № 36 від 20.05.2016, позивачеві повернуті на доопрацювання його документи з підстав відсутності документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що обмежують право позивача на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.