ПОСТАНОВА
Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №810/4659/15
касаційне провадження №К/9901/7558/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Желєзного І.В, Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 (головуючий суддя: Лиска І.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 (головуючий суддя: Мальничук В.П., судді: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі №810/4659/15 за позовом Приватного підприємства "Білдгрупменеджмент" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бучанського міського управління юстиції Київської області Бойко Вікторії Григорівни, Реєстраційної служби Бучанського міськрайонного управління юстиції Київської області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Київської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій незаконними, рішень протиправними, скасування рішень, зобовʼязання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Приватне підприємство "Білдгрупменеджмент" (далі- ПП "Білдгрупменеджмент") звернулось до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Бучанського міського управління юстиції Київської області Бойко Вікторії Григорівни, Реєстраційної служби Бучанського міськрайонного управління юстиції Київської області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Київської області, третя особа: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1), в якому просило:
визнати незаконними дії відповідачів щодо державної реєстрації права власності та видачі свідоцтва про право власності на імʼя ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, розташовану в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1;
визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, розташовану в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.;
визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, розташовану в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1;
зобовʼязати відповідачів внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, розташовану в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1;
визнати незаконними дії державного реєстратора щодо відкриття відповідного розділу у Державному реєстрі прав, та присвоєння реєстраційного номеру такому обʼєкту та формування реєстраційної справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у державного реєстратора були відсутні правові підстави для проведення реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, оскільки подані на реєстрацію документи не відповідали вимогам чинного законодавства.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
При вирішенні справи суди виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суду апеляційної інстанції, виходили з того, що у державного реєстратора були відсутні визначені Законом України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1952-IV) підстави для відмови ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на обʼєкт нерухомості. Поданий на реєстрацію пакет документів містив усі визначені законодавством документи на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав та обтяжень.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПП "Білдгрупменеджмент" подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просило скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що поданий на реєстрацію пакет документів не містив документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, а отже державний реєстратор не мав законних підстав для проведення реєстрації права власності на спірний обʼєкт нерухомості (квартиру).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку ст. 31 КАС України, п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст.345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На адресу суду від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій просив суд залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення без змін.
Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористались.
Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України зʼясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2013 між ПП "Білдгрупменеджмент" та ОСОБА_1 було укладено договір №КМ2/1-4-АДРЕСА_2 про резервування квартири, за умовами якого за ОСОБА_1 закріплена квартира, розташована в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, з наступними характеристиками: №квартири АДРЕСА_2, тип квартири 1-Б, кількість кімнат - 1, поверх - 9, загальна проектна площа - 47, 95 кв.м.
Цього ж дня між ТОВ "Фордон Есет Менеджмент", яке діє від імені та за рахунок ІВНВІФ "Ірпінська інвестиційна група", за участі торговця цінними паперами - ТОВ "Про Капітал Сек"юрітіз", та ОСОБА_1 було укладенно договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-1388/13, за умовами якого продавець зобовʼязується передати у власність покупця, а покупець зобовʼязується прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, цінні папери, а саме: облігації цільові (серія Е), іменні, бездокументарні, емітовані ПП "Білдгрупменеджмент", міжнародний ідентифікаційний номер (ISIN) UA4000145908, номінальною вартістю 379,81 грн., у кількості 480 шт. за ціною 753,09 грн. за 1 цінний папір. Загальна вартість цінних паперів становить 361 483, 20 грн.
28.03.2014 між ПП "Білдгрупменеджмент" та ОСОБА_1 було підписано акт прийому - передачі житлового приміщення №115, в якому зазначено, що ОСОБА_1 прийнято квартиру АДРЕСА_3
25.11.2014 муж сторонами були підписанні акти виконаних зобовʼязань до договору купівлі - продажу цінних паперів № БВ -1388U3 від 13.07.2013 та акт приймання - передачі цінних паперів до договору купівлі - продажу цінних паперів № БВ -1388U3 від 13.07.2013.
30.12.2014 Рішенням сесії шостого скликання Ірпінської міської ради Київської області №4580-64-VI "Про перецменування вулиць м. Ірпеня було вирішено: перейменувати вулиці, які знаходяться в м. Ірпені, а саме: .... вул. Карла Маркса на вул. Університетську".
31.07.2015 до Реєстраційної служби Бучанського МУЮ у Київській області від ОСОБА_1, яка діяла в інтересах ОСОБА_1, надійшла заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) за адресою: АДРЕСА_1. До заяви подано пакет документів.
За результатами розгляду заяви та поданих до неї документів державним реєстратором 12.08.2015 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23620785, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на обʼєкт нерухомого майна.
ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Вважаючи, що державна реєстрація проведена без наявності на те правових підстав, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субʼєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС України субʼєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субʼєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.