ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2019 року
Київ
справа №569/5316/17
адміністративне провадження №К/9901/34103/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 569/5316/17
за позовом ОСОБА_1
до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області
про визнання дій протиправними,
за касаційною скаргою Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області
на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року (у складі головуючого судді Харечко С.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Моніча Б.С., Охрімчук І.Г.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Рівненської області (далі також - відповідач) про визнання дій протиправними, в якому просить суд визнати незаконним рішення Рівненського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Рівненської області від 15 лютого 2017 року № 150/10 та здійснити йому призначення дострокової пенсію як учаснику бойових дій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_1 досяг 55-річного віку, має статус учасника бойових дій та необхідний стаж роботи (не менше 25 років), підстави для відмови у призначенні йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 09 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/5316/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапу В.М.
Верховний Суд ухвалою від 22 липня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 569/5316/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 липня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій.
Згідно довідки від 19 листопада 2012 року №192, яка була видана Рівненським об`єднаним комісаріатом, встановлено, що в період з 25 грудня 1979 року по 22 березня 1980 року позивач утримував мостову переправу в районі пос. Айвадж на території Демократичної Республіки Афганістан у складі військової частини 75110.
Відповідно до архівної довідки від 04 червня 2009 року № 3794 позивач приймав безпосередню участь в бойових діях.
01 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою щодо призначення йому дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій.
На письмове звернення ОСОБА_1 . Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області листом від 15 лютого 2017 року № 150/10 відмовило йому у призначенні дострокової пенсії за віком, посилаючись на те, що надані ним документи не підтверджують його участь у бойових діях.
Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів його участі саме в бойових діях, а тому відсутні підстави для призначення йому пенсії за віком як учаснику бойових дій згідно із абзацом шостим пункту 3 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
07 листопада 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2017 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).
Статтями 4 та 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Поняття "учасника бойових дій" зазначене у пункті 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Ним визначено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).