ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2019 року
Київ
справа №826/13371/16
провадження №К/9901/43368/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Желєзного І.В., Берназюка Я.О., провівши в касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М. від 08 листопада 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову №20 від 11.08.2016 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19 822,65грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову №20 від 11.08.2016 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19 822,65грн.
3. Рішення суду мотивовано тим, що обов`язковою умовою для застосування штрафу у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги є ведення суб`єктом господарювання обов`язкового обліку доходів і витрат.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Рішення суду мотивовано тим, що ведення лише книги обліку доходів не є підставою для повного звільненням позивача як суб`єкта господарювання від обов`язкового обліку доходів або доходів і витрат, а відповідно і звільнення від зберігання первинних документів, з урахуванням яких здійснюється розрахунок адміністративно-господарських санкцій, передбачених пунктом 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи (ставка 20% від розміру мінімальної заробітної плати), що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 15.02.2016 № 1610083401012.
Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля іграми та іграшками у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.65), що підтверджується витягом з ЄДР від 25.08.2016 №100131323Ю, здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1, ТРЦ "Караван", магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1"" на підставі договору оренди від 16.02.2016 №А47/К-1.
На підставі плану здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) на ІІІ квартал 2016 року, наказу на проведення планової перевірки від 26.07.2016 №374, направлення на проведення заходу від 26.07.2016 №304 Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві проведено планову перевірку фізичної особи - підприємця Гуменюк І.В., за результатами якої 01.08.2016 складено акт №000071 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів.
Актом перевірки встановлено, що позивачем не забезпечено наявності на фасаді торговельного об`єкту вивіски із зазначенням найменування суб`єкта господарювання та режиму роботи, чим порушено вимоги пункту12 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833. Крім того, перевіркою встановлено, що позивач допустила до реалізації товар (іграшки дитячі) без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації у супровідній документації, на етикетці, а також маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі) про найменування та місцезнаходження підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, чим порушено вимоги пункту 16 Розділу 1 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 №104.
11.08.2016 відповідачем прийнято постанову №20 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою на позивача накладено штраф у розмірі 19 907,65 грн за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на партію продукції, отриману для реалізації.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обґрунтована тим, що перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи зі ставкою єдиного податку 20 %, а тому зобов`язана вести лише книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів, а тому відсутні підстави для застосовування до неї штрафу у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги.
9. У запереченні на касаційну скаргу Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві, посилаючись на законність судового рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.