ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2019 року
Київ
справа №820/2204/16
провадження №К/9901/14241/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., провівши попередній розгляд справи за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої компанії "РЕАЛПАКС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Панченко О.В. від 20 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Донець Л.О., Бартош Н.С., Мельнікової Л.В. від 15 червня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2016 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої компанії "РЕАЛПАКС", у якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 75411,60 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Рішення судів мотивовано тим, що відповідачем вжито всі належні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, що виключає підстави для застосування санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-XІI.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись із судовим рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно звіту відповідача про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, середньооблікова кількість штатних працівників у 2015 році товариства становила 250 осіб, з них: середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 9 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 10 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році для відповідача становив 10 осіб. Позивач вважав, що відповідачем не виконано вказаний норматив, що є підставою для нарахування адміністративно - господарських санкцій. Розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за 2015 рік становив 75411, 60 грн, і тому відповідно, сума адміністративно - господарських санкцій становить 75411, 60 грн.
Враховуючи, що відповідачем добровільно не сплачено до Фонду адміністративно - господарські санкції за 2015 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. Касаційна скарга Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів мотивована тим, що відповідачем не було вжито усіх належних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а створення робочих місць для інвалідів та подання до центру зайнятості інформації про наявність вакансій є лише шляхами пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування. Ненаправлення органами державної служби зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування не є підставою, яка звільняє відповідача від обов`язку сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
7. У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої компанії "РЕАЛПАКС", посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
10. Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
11. При цьому, частиною другою статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
12. Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
13. Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
14. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
15. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.