ПОСТАНОВА
Іменем України
09 липня 2019 року
м. Київ
справа №1840/2871/18
адміністративне провадження №К/9901/14852/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,
секретар судового засідання Титенко М.П.,
представники: позивача - адвокат Кутай А.В., відповідача - Семерня І . Ю .,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 (головуючий - суддя Кравченко Є.Д.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 (судді Бенедик А.П., Гуцал М.І., Донець К.В.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у Сумській області та заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області Больбіта Юрія Леонідовича про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Сумській області та заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області Больбіта Ю.Л. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Сумській області від 18.07.2018 №0043811303, №0043821303, №0043831303 про збільшення сум грошових зобов`язань з акцизного податку на транспортні засоби (крім мотоциклів та велосипедів) на 212`567,54 грн, з податку на додану вартість (ПДВ) з ввезених на територію України товарів на 92`579,39 грн, з мита на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України, на 22`029,95 грн. Позивач також просив суд відшкодувати йому судові витрати.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилається на те, що контролюючий орган визначив суми грошових зобов`язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями всупереч його статусу як нерезидента України станом на 19.05.2017 (дата ввезення ним автомобіля на митну територію України в режимі тимчасового ввезення до одного року для особистого користування), без урахування обставин щодо місця його постійного проживання в державі Ізраїль, місто Бать-Ям, та, що на момент ввезення автомобіля на митну територію України у його паспорті громадянина України для виїзду за кордон були відсутні будь-які відмітки про зняття його з постійного консульського обліку в Посольстві України в державі Ізраїль.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019, позов задоволений частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 18.07.2018 №0043811303, №0043821303, №0043831303; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Сумській області судовий збір у розмірі 3`351,77 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме: у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на дату ввезення ОСОБА_3 на митну територію України автомобіля для особистого користування в режимі тимчасового ввезення у його паспорті громадянина України для виїзду за кордон був запис щодо постійного консульського обліку в Посольстві України в державі Ізраїль, а будь-які докази, що позивач був обізнаний щодо факту зняття його з такого обліку з 01.04.2014, як про це зазначено в листі Міністерства закордонних справ України від 16.11.2018, відповідач не надав. Як на докази статусу позивача як нерезидента України на дату ввезення автомобіля суд послався на те, що позивач мав паспорт громадянина держави Ізраїль і що відповідно до даних облікової картки громадян України, які постійно проживають за кордоном, копія якої була надана суду Міністерством закордонних справ України, місцем його постійного проживання за кордоном є АДРЕСА_2 .
У касаційній скарзі ГУ ДФС у Сумській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи, наведені в касаційній скарзі, ГУ ДФС у Сумській області зазначає, що позивач протиправно ввіз на митну територію України автомобіль "Volvo S80" у митному режимі "тимчасове ввезення" з використанням спрощеного митного контролю ("зелений коридор") без сплати митних платежів, оскільки заявлені ним дані про перебування на постійному консульському обліку в Посольстві України в державі Ізраїль не відповідали дійсності і були спростовані отриманою інформацією від Міністерства закордонних справ України (лист від 15.02.2018 №71/ПР/16-523/2-219), згідно з якою 01.10.2013 позивач був знятий з такого обліку. Крім того, відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що статус позивача як резидента України станом на 19.05.2017 підтверджується даними інформаційної системи "Податковий облік", відповідно до яких позивач з 15.09.2009 по 26.09.2018 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, здійснював підприємницьку діяльність в Україні зі сплатою відповідних податків і зборів, нараховував та сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як платник єдиного податку. Згідно з даними податкової звітності він мав найманих працівників, яким виплачував заробітну плату і утримував податки і збори у порядку і строки визначені податковим законодавством України. З огляду на це ГУ ДФС у Сумській області вважає, що позивач як резидент України зобов`язаний був сплатити відповідні митні платежі при ввезенні автомобіля на митну територію України.
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, представник позивача адвокат Кутай А.В. зазначає, що суди попередніх інстанції правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин, зокрема, врахували, що на дату ввезення автомобіля на митну територію України у паспорті ОСОБА_3 як громадянина України не було відмітки про зняття з постійного консульського обліку в Посольстві України в державі Ізраїль, а відповідачі не надали будь-яких доказів, що ОСОБА_3 не мав статусу громадянина-нерезидента. На той час ОСОБА_3 вже був громадянином держави Ізраїль і як нерезидент мав право на тимчасове ввезення на митну територію України транспортного засобу для особистого користування на строк до одного року без сплати митних платежів.
Заступник начальника ГУ ДФС у Сумській області Больбіт Ю.Л., як другий відповідач у справі, не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень адвоката Кутая А.В. щодо змісту і вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені в акті від 04.06.2018 №3976/18-28-13-03/2569122093/214 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 з питань державної митної справи під час здійснення митного контролю та оформлення транспортного засобу - автомобіля "Volvo S80", реєстраційний номер НОМЕР_1 (товарна позиція 8703 згідно з УКТ ЗЕД), в якому зроблено висновок про порушення позивачем статей 279, 280, частини 3 статті 380 Митного кодексу України (МК України), статей 190, 193, 214, 215 Податкового кодексу України (ПК України). Перевірка проведена згідно з наказом начальника ГУ ДФС у Сумській області від 04.06.2018 № 905 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, пункту 7 статті 336, частини третьої статті 345, пункту 1 частини другої статті 351 МК України. Правомірність наказу про проведення перевірки, як і самої перевірки, позивач не оспорює.
В акті перевірки зафіксовано, що згідно з даними електронного журналу пасажирського пункту пропуску АСМО "Інспектор" громадянин України ОСОБА_3 на автомобілі "Volvo S80", VIN-код НОМЕР_2, німецький реєстраційний номер НОМЕР_1, слідуючи у напрямку руху "В`їзд в Україну" з метою особистого користування транспортним засобом в митному режимі тимчасового ввезення до одного року, заїхав 19.05.2017 о 13:46:06 год. у коридор спрощеного митного контролю ("зелений коридор") митного поста "Бачівськ" Сумської митниці ДФС. Зазначений транспортний засіб позивач оформив у режимі "тимчасове ввезення" на митну територію України терміном на один рік. Коридор спрощеного митного контролю ("зелений коридор") позивач обрав на власний розсуд.
Транспортний засіб позивач ввіз на митну територію України тимчасово без письмового декларування та сплати відповідних митних платежів як громадянин-нерезидент України.
Підставою для оформлення автомобіля в режимі "тимчасове ввезення" без сплати митних платежів відповідно до обраного позивачем спрощеного митного контролю був запис у пред`явленому ним паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 про його перебування на постійному консульському обліку в Посольстві України в державі Ізраїль (запис у проставленому на 5-й сторінці паспорту штампі "Прийнятий на консульський облік в КВ Посольства України в Державі Ізраїль 11 вересня 2000", засвідчений підписом консульської посадової особи та малою гербовою печаткою). Після закінчення митного контролю контролюючий орган, отримавши лист Міністерства закордонних справ України від 15.02.2018 №71/ПР/16-523/2-219, встановив, що запис "Прийнятий на консульський облік в КВ Посольства України в Державі Ізраїль 11.09.2000" в наданому позивачем на митниці паспорті для використання коридору спрощеного митного контролю ("зелений коридор") з 01.10.2013 не відповідає дійсності щодо перебування позивача на постійному консульському обліку. Будь-яких інших відомостей з доказами свого статусу нерезидента України позивач для виконання митних процедур 19.05.2017 контролюючому органу не надав.
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортного засобу особистого користування на митну територію України врегульовано статтею 380 МК України.
Згідно з частиною першою цієї статті тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Транспорті засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами (частина друга цієї статті).
Абзацами першим та другим частини третьої статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.
Строки, передбачені абзацами першим та другим цієї частини, можуть бути продовжені органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів (абзац третій частини третьої статті 380 МК України).
Громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов`язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни (абзац четвертий частини третьої статті 380 МК України).