Постанова
іменем України
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 526/1948/17
провадження № 51-10124км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Ємця І.І.,
потерпілої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 4 січня 2018 року та вирок Апеляційного суду Полтавської області від 4 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017170130000449 за обвинуваченням
ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого - за вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 28 лютого 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік зі звільненням на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 4 січня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків засуджено до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з 4 січня 2018 року.
Суд змінив ОСОБА_2 міру запобіжного заходу з особистого зобов`язання на утримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди було залишено без задоволення.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 3 червня 2017 року близько 16-ї год поряд із будинком на території господарства, належного ОСОБА_3 та що розташованого на АДРЕСА_1, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних відносин під час сварки з ОСОБА_4 завдав останньому 4 ударів кулаком правої руки в голову - в ліву скроню, ніс та щоку, після чого ОСОБА_4 впав на землю.
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 11 серпня 2017 року № 109, внаслідок завдання ОСОБА_2 умисних ударів по обличчю ОСОБА_4 останній отримав тілесні ушкодження у вигляді:
- лінійного перелому суглобового виростку лівої гілки нижньої щелепи, крововиливу у м`які тканини виличної ділянки зліва, які відповідно до висновку зазначеної експертизи у своїй сукупності кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я більше 21 дня;
- скалкового перелому кісток носа з крововиливом у м`які тканини носа, більше справа, з переходом на м`які тканини повік правого ока й правої щічної ділянки, крововиливів у м`які тканини в ділянці верхньої та нижньої губ, які згідно з висновком експертизи у своїй сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;
- крововиливу у м`які тканини в ділянці лівої надбрівної дуги з переходом на ліву скроневу ділянку та повіки лівого ока, садна шкіри лівого ока, які відповідно до висновку експертизи у своїй сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд Полтавської області вироком від 4 вересня 2018 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора та частково задовольнив апеляційну скаргу потерпілої, скасував указаний вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, визнав його винуватим за ч. 1 ст. 122 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць. В іншій частині вирок місцевого суду було залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м`якість призначеного покарання, просить скасувати вироки місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Потерпіла не погоджується з оцінкою доказів, зокрема висновків судово-медичної та комісійної судово-медичної експертизи в частині встановлення причин смерті її сина, що вплинуло на правильність кваліфікації дій засудженого. На думку потерпілої, засуджений ОСОБА_2 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця: він, будучи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діяв із прямим умислом саме на позбавлення життя ОСОБА_4 . Крім того, на переконання потерпілої, дії ОСОБА_2 слід будо кваліфікувати ще й за ст. 135 КК.
ОСОБА_1 вказує на те, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні заявленого цивільного позову до ОСОБА_2, у задоволенні її клопотань, зокрема щодо допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також клопотання щодо проведення повторної судово-медичної експертизи тіла потерпілого ОСОБА_4 ; крім того, стверджує, що суд не взяв до уваги наданих нею доказів.
Також потерпіла зазначає, що місцевий суд в основу вироку безпідставно поклав показання засудженого, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які надавали необ`єктивні та суперечливі показання, вигороджуючи свого приятеля ОСОБА_2 .
Крім того, потерпіла вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК з огляду на те, що заявлене нею клопотання, аналогічне клопотанням, заявленим у суді першої інстанції, не було розглянуто апеляційним судом, зокрема щодо допиту свідків, проведення повторної судово-медичної експертизи, перевірки факту підробки документів, а саме протоколу огляду трупа, пов`язаного з ексгумацією, від 24 липня 2017 року.
У запереченнях прокурор, який брав участь у судах першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу потерпілої без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Потерпіла просила касаційну скаргу задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 убачається, що вона, надаючи оцінку доказам, по суті, заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК кваліфіковано правильно.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд правильно поклав: показання обвинуваченого, який повністю визнав вину та в деталях розповів суду про обставини вчинення злочину; показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_20, експертів ОСОБА_18, ОСОБА_19, які узгоджуються з показаннями обвинуваченого, а також дані протоколів слідчих дій та висновки судових експертиз.