Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 750/873/18
провадження № 51-462км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Нестеренка С.О.
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2018 року й ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010007903, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз 17 листопада 2015 року вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано невідбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2015 року у виді штрафу і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна та штрафу. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2015 року постановлено виконувати самостійно.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 07 вересня 2017 року, приблизно о 03:00, маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, будучи таким, що раніше вчиняв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 187 КК України (розбій), перебуаючи біля будинку № 78 на вул. Коцюбинського у м. Чернігові, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_2, застосовуючи до нього насильство небезпечне для життя та здоров`я, що виразилося в нанесенні одного удару ногою в ділянку стопи лівої ноги потерпілого, чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді: закритого перелому основи 5 - ї плюснової кістки лівої ступні без зміщення уламків, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, після чого наніс кілька ударів рукою в область обличчя, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_1 дістав з кишень штанів потерпілого мобільний телефон марки "Huawei Y6 TIT-U02", вартістю 3278,07 грн, гаманець, який для потерпілого матеріальної цінності не становить, з грошовими коштами в сумі 1000 грн, та заволодів вказаним майном на загальну суму 4343,07 грн, що належать ОСОБА_2, чим заподіяв останньому майнову шкоду на вказану суму.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та стверджує, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України. Зазначає, що свідки не вказували на те, що він що-небудь віднімав у потерпілого. Крім того наголошує, що сам потерпілий вказував на те, що не бачив, хто саме в нього взяв телефон та кошти. Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам його апеляційної скарги та скарги захисника.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні засуджений та захисник підтримали подану скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Проте під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.