ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 754/10050/16-ц
провадження № 61-47886ск18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником - адвокатом Гук Альоною Юріївною, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 8 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Зотько Т. А., та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, про витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння і зобов`язання повернути власнику, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову послалася на те, що є власником автомобіля марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1, придбаного за біржовою угодою від 14 квітня 2009 року у ОСОБА_4
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року, яке набрало законної сили, визнано недійсною біржову угоду від 16 травня 2009 року, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, щодо купівлі-продажу зазначеного транспортного засобу, витребувано у ОСОБА_5 цей автомобіль та зобов`язано передати ОСОБА_1 .
Незважаючи на існування вказаного рішення та внесення даних про цей транспортний засіб до автоматизованої інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України "Розшук", 13 липня 2013 року ОСОБА_5 продав належний їй автомобіль ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року витребувано спірний автомобіль із незаконного володіння ОСОБА_3 та зобов`язано передати власнику ОСОБА_1 .
Проте після ухвалення рішення їй стало відомо, що ОСОБА_3 відчужив транспортний засіб ОСОБА_2, у володінні якого він перебуває на час подання позову.
Посилаючись на те, що вона є єдиним власником автомобіля марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1, і дозволу на його відчуження жодній особі не надавала, ОСОБА_1 просила витребувати зазначений транспортний засіб у ОСОБА_2 і зобов`язати передати їй, а також просила стягнути з ОСОБА_3 25 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої його неправомірними діями щодо ухилення від виконання судового рішення про повернення автомобіля та подальшого незаконного відчуження іншій особі.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 8 травня 2018 року, з урахуванням ухвали цього суду від 16 травня 2018 року про виправлення описки, позов задоволено.
Витребувано автомобіль марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1, у ОСОБА_2 і зобов`язано передати його ОСОБА_1 .
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25 000 гривень.
Стягнено з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір по 551,20 гривень з кожного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є власником автомобіля, який неправомірно відчужений ОСОБА_2, тому її право підлягає захисту шляхом витребування спірного транспортного засобу з чужого незаконного володіння. Оскільки ОСОБА_3 на момент відчуження ОСОБА_2 автомобіля марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1, знав про відсутність у нього статусу власника і про наявність судового рішення щодо витребування цього автомобіля на користь ОСОБА_1 , проте свідомо ухилився від його виконання, суд дійшов висновку про стягнення з нього на користь позивача у відшкодування завданої цими діями моральної шкоди 25 000 гривень.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 і апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 8 травня 2018 року - без змін.
Відхиляючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для витребування у ОСОБА_2 спірного автомобіля і стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 , оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Деснянського районного суду м. Києва від 8 травня 2018 року в частині витребування у нього автомобіля та зобов`язання передати позивачу і постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у цій же частині скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення у оскаржуваній частині ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням вимог процесуального права; доводів про незаконність судових рішень у іншій частині касаційна скарга не містить.
Заявник зазначає, що суди неправильно оцінили заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року у справі № 2-5617/09 і дійшли помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1 . Вважає, що у даному рішенні відсутні конкретні висновки щодо дійсного власника спірного транспортного засобу, а зазначена лише правова оцінка, яка надана судом обставинам справи № 2-5617/09, тому встановлені рішенням обставини не мають преюдиційного значення при розгляді цієї справи.
Вказав, що у момент укладення біржової угоди документи на транспортний засіб, сам автомобіль і ключі від нього ОСОБА_1 не передавалися, що за змістом статей 620, 638, 640, 662 ЦК України свідчить про неукладення договору і відсутність у позивача права власності на автомобіль. На думку заявника, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина третя статті 640 ЦК України, так як момент укладення договору визначається за правилом, встановленим частиною другою цієї статті, а саме з моменту передання майна.
Зазначає про недоведеність дійсного укладення між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 біржової угоди від 14 квітня 2009 року, що свідчить про відсутність у позивача статусу власника і про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин статей 378, 388 ЦК України.
Ухвалою Верховного Суду від 2 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 16 липня 2019 року зупинено виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 8 травня 2018 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2010 року,задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5, визнано недійсною біржову угоду від 16 травня 2009 року № 126408 про купівлю-продаж автомобіля марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1 , укладену на товарній біржі "Столична" між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, витребувано спірний автомобіль у ОСОБА_5 та зобов`язано передати його ОСОБА_1 .
Цим рішеннями встановлено, що відповідно до біржової угоди від 14 квітня 2009 року № 007693 ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 автомобіль марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1 . Умовами угоди не передбачений строк передачі автомобіля покупцю і у момент її укладення транспортний засіб ОСОБА_1 не переданий.
16 травня 2009 року на товарній біржі "Столична" ОСОБА_4 продав автомобіль марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1, ОСОБА_5, про що укладено біржову угоду № 126408. У зазначеному договорі вказано, що на момент укладення цієї угоди автомобіль нікому не продано, не подаровано і він не перебуває під арештом.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2010 року встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1 , тому ОСОБА_4 не мав права відчужувати ОСОБА_5 цей транспортний засіб.
4 серпня 2011 року головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві відкрив виконавче провадження № 2791662 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5617/09, виданого 27 липня 2011 року Дарницьким районним судом м. Києва, про зобов`язання ОСОБА_5 передати спірний автомобіль ОСОБА_1 .
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 2 вересня 2011 року витребуваний за рішенням суду автомобіль марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1, оголошено у розшук.
Також судами встановлено, що ОСОБА_4 оспорив у судовому порядку біржову угоду від 14 квітня 2009 року № 007693 про продаж ОСОБА_1 спірного транспортного засобу. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року у справі № 2604/29098/12 ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, Товарна біржа "Укральянс", про визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування майна з незаконного володіння. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року це рішення залишено без змін.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року у справі № 754/3577/14-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною і витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_5 про визнання особи добросовісним набувачем і визнання права власності.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року зазначене рішення у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною і витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, витребувано у ОСОБА_3 автомобіль марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1, та зобов`язано останнього передати цей автомобіль ОСОБА_1 .
Вказаними рішеннями встановлено, що 7 вересня 2011 року відомості про автомобіль марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1, внесено до автоматизованої інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України "Розшук", проте у подальшому внаслідок несанкціонованого втручання невідомих осіб даний запис знищено.
11 червня 2013 року автомобіль марки Toyota Land Cruiser (Prado), номер кузова НОМЕР_1, за зверненням представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 знятий з реєстраційного обліку для реалізації і 13 липня 2013 року відповідно до довідки-рахунку № НОМЕР_2, виданої ТОВ "Авто-Арсенал", вказаний автомобіль відчужено ОСОБА_3 за 160 000 гривень.
З відповіді Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві від 15 липня 2016 року суди встановили, що станом на 14 липня 2016 року спірний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу № 2663/8044 від 16 лютого 2016 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.