Постанова
Іменем України
15 липня 2019 року
м. Київ
справа № 583/3606/16-ц
провадження № 61-29191св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Лантратівська сільська рада Охтирського району Сумської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2017 року у складі судді Мовчан Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування, встановлення нікчемності заповіту.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що за життя батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мали спільних дітей: ОСОБА_9 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 має сина ОСОБА_6 . За життя батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали у власність будинковолодіння по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 помер. Спадщину після смерті сина оформив батько ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 1994 року. Після смерті ОСОБА_7, смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_7, спадщину за законом прийняла дружина ОСОБА_8, яка оформила у нотаріуса три свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 2002 року: будинковолодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1, та земельну ділянку (пай) на території Лантратівської сільської ради. Але зазначені свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_8 при її житті державною реєстрацією не проведені, тобто право власності в установленому чинним законодавством України порядку ОСОБА_8 не набуто та не зареєстроване, тому після смерті батька ОСОБА_7 спадщина на зазначені об`єкти нерухомості відкрилася на загальних підставах відповідно до вимог чинного законодавства станом на 20 червня 2001 року. Таким чином, всі три свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 березня 2002 року є нікчемними в силу закону.
Житловий будинок із господарськими спорудами та надвірними будівлями по АДРЕСА_1, має статус колгоспного двору, до членів колгоспного двору, які фактично володіли домогосподарством, проживали та користувалися житлом і об`єктами нерухомості: ОСОБА_11 - голова колгоспного двору, ОСОБА_8 - дочка ОСОБА_11, ОСОБА_7 - зять ОСОБА_11 (чоловік ОСОБА_8 ), та їхні діти: ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . При умові рівності часток членів колгоспного двору кожному із них належить по 1/8 частини. Складовими колгоспного двору є: житловий будинок жилою площею 18 кв. м, із надвірними будівлями: сіни літ. "с", сарай літ. "Б", погріб літ. "пг", огорожа "№ 1-4", розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_2 . Виготовлення та видача свідоцтва по право власності на жилий будинок (колгоспний двір) від 28 вересня 1994 року з його державною реєстрацією 28 вересня 1994 року після смерті ОСОБА_11, є незаконним.
Спадщину на домоволодіння по АДРЕСА_2, після смерті матері за законом прийняла ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 січня 1995 року. Спадщина оформлена на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (колгоспний двір) за адресою: АДРЕСА_2, від 28 вересня 1994 року, яке з зазначених вище підстав є недійсним.
ОСОБА_8 при її житті розпорядженням голови Охтирської районної державної адміністрації від 22 січня 2003 року № 24 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження від 29 серпня 1993 року № 361" із додатком передані у власність земельні ділянки (паї) по списку за № 320 - 3,56 га, за № 321 - 3,17 га, а право власності на які ОСОБА_8 зареєструвала та отримала державні акти. При житті ОСОБА_8 постійно проживала у будинковолодінні по АДРЕСА_1 та залишила заповіт від 07 квітня 2015 року, згідно з яким житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_2, та земельну ділянку (пай) площею 3,56 га заповіла ОСОБА_3, а житловий будинок по АДРЕСА_2 онуку ОСОБА_6 .
Отже, будинковолодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не мають належних правовстановлюючих документів саме на ОСОБА_8 .
Крім того, до заповіту від 07 квітня 2015 року виникають певні зауваження: зазначено, що "На прохання заповідача цей заповіт записаний власноручно секретарем сільської ради в двох примірниках, один з яких у Лантратівскій сільській раді, а другий виданий заповідачу", але фактично заповіт виготовлений за допомогою комп`ютерних технічних засобів із внесенням вручну секретарем записів щодо розподілу спадкового майна за заповітом; зазначено, що заповіт оформлено секретарем Виконавчого комітету Лантратівської сільської ради, а підписується секретарем Лантратівської сільської ради, що свідчить про порушення порядку вчинення нотаріальних дій; до останнього ОСОБА_8 була здатною особисто пересуватися, тому посвідчення заповіту на дому суперечить вимогам та положенням порядку вчинення нотаріальних дій.
Посилаючись на викладене, позивачі, із урахуванням уточнених вимог, просили поновити строк звернення до суду з позовними вимогами про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, визнати право власності в порядку спадкування та право власності на частку майна колгоспного двору, встановлення нікчемності заповітів; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок за статусом колгоспного двору по АДРЕСА_2, виданого Лантратівською сільською радою Охтирського району 28 вересня 1994 року, за його державною реєстрацією 28 вересня 1994 року на ім`я ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_8, внаслідок виготовлення правовстановлюючого документа та його державної реєстрації за датами їх зазначення на померлу особу, та неврахування прав інших членів колгоспного двору; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 січня 1995 року, виготовленого, оформленого та посвідченого державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Бурбикою Т. А. на ім`я ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_8, на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2, внаслідок оформлення спадщини на підставі правовстановлюючого документа за датами його зазначення та державної реєстрації на померлу особу, та неврахування прав інших членів колгоспного двору, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожною по 1/5 частини на частки у майні колгоспного двору за адресою: по АДРЕСА_2, житловою площею 18 кв. м, із надвірними будівлями: сіни літ. "с", сарай літ. "Б", погріб літ. "пг", огорожа "№ 1-4", встановити нікчемність заповіту від імені ОСОБА_8, датованого 21 лютого 2002 року на все майно спадкодавця на користь ОСОБА_6, та нікчемність заповіту від імені ОСОБА_8, від 07 квітня 2015 року на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідченого частково за підписом секретаря Виконавчого комітету Лантратівської сільської ради і частково за підписом секретаря Лантратівської сільської ради Охтирського району, із зазначенням про складання заповіту власноручно заповідачем, але з використанням загальноприйнятих комп`ютерних засобів, із зазначенням про складання та посвідчення заповіту на дому за адресою: АДРЕСА_2, у зв`язку з хворобою заповідача та невідповідності заповітів вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у частині визнання нікчемним заповіту ОСОБА_8 від 21 лютого 2002 року залишено без розгляду.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили право на частку в майні колгоспного двору, а саме: будинку АДРЕСА_2, оскільки більш ніж за 3 роки до 15 квітня 1991 року вибули з господарства, а доказів, які б підтверджували, що вони в цей період брали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства цього двору, в порушення вимог статті 60 ЦПК України 2004 року, до суду не надали, а тому позовні вимоги в частині визнання за кожним із позивачів по 1/5 частини у майні колгоспного двору, є безпідставними та не підлягають задоволенню. Позивачі втратили право на частку колгоспного двору, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок зі статусом колгоспного двору по АДРЕСА_2, виданого 28 вересня 1994 року на ім`я ОСОБА_11, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 січня 1995 року, виданого на ім`я ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_11, на це будинковолодіння, з підстав його видачі на підставі правовстановлюючого документа за датами його зазначення та державної реєстрації на померлу особу, та не врахування прав інших членів колгоспного двору. Оспорюваний заповіт відповідає встановленим статтею 1247 ЦК України вимогам, а саме: він складений у письмовій формі, в ньому зазначено місце та час його складення, заповіт особисто підписаний заповідачем та посвідчений секретарем Лантратівської сільської ради Охтирського району Сумської області ОСОБА_12, яка виконувала обов`язки секретаря виконавчого комітету Лантратівської сільської ради, тому мала відповідні повноваження на вчинення таких нотаріальних дій. При посвідченні заповіту встановлено особу заповідача на підставі його паспортних даних та перевірено дієздатність. Заповіт зареєстровано в реєстрі.
Написання тексту заповіту частково зі слів заповідача власноручно посадовою особою, та частково за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, не може бути підставою для визнання заповіту нікчемним, так як заповіт до підписання був прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_8 і власноручно підписаний, про що мається відповідне застереження, яке ніким не спростовано. Зазначення у заповіті посад відповідальної особи ОСОБА_12 як секретаря сільської ради та секретаря Виконавчого комітету сільської ради також не може свідчити про його нікчемність чи недотримання процедури посвідчення, оскільки після змісту самого заповіту міститься вказівка про його посвідчення відповідальною особою, яка має повноваження на вчинення нотаріальних дій, що і є посвідчувальним написом, підпис заповідача міститься в заповіті перед підписом секретаря сільської ради, що вказує на підписання заповіту заповідачем в присутності секретаря сільської ради, а дієздатність заповідача була перевірена при встановленні особи та перевірці його справжньої волі на зазначене у заповіті розпорядження.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, оскільки вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_2, виданого 28 вересня 1994 року на ім`я ОСОБА_11 та визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 січня 1995 року, виданого на ім`я ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_11 на це домоволодіння може заявляти лише особа, яка має певні права на це домоволодіння, проте позивачі не довели своє право власності на спірне домоволодіння, а отже, відсутні підстави для задоволення вимог позивачів.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У вересні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року, в якій просять скасувати судове рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо незаконності свідоцтва про право власності на житловий будинок (колгоспний двір), свідоцтва про право на спадщину за законом і нікчемності заповіту та ухвалу суду апеляційної інстанції в повному обсязі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказують на те, що Голова колгоспного двору ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто до дня виготовлення, оформлення та видачі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 28 вересня 1994 року. Виготовлення та видача свідоцтва про право власності на жилий будинок (колгоспний двір) від 28 вересня 1994 року з проведенням його державної реєстрацією 28 вересня 1994 року після смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_8, є незаконним. Свідоцтво про право власності, виготовлене на померлу фізичну особу, та з використанням такого документа у іншому правовстановлюючому документі (свідоцтва про право на спадщину за законом) виходячи з первинного змісту документа на померлу фізичну особу після смерті цієї фізичної особи, є недійсними в силу дії чинного законодавства, тобто недійсними в силу закону. У заповіті зазначено, що "На прохання заповідача цей заповіт записаний власноручно секретарем сільської ради в двох примірниках, один з яких у Лантратівскій сільській раді, а другий наданий заповідачу". Але насправді заповіт виготовлений за допомогою загальноприйнятих комп`ютерних технічних засобів з внесенням вручну секретарем записів щодо розподілу спадкового майна за заповітом. Рішенням Виконавчого комітету Лантратівської сільської ради від 29 січня 2015 року № 8 обов`язки із вчинення нотаріальних дій покладено на секретаря сільської ради ОСОБА_12, але не на секретаря Виконавчого комітету Лантратівської сільської ради. Під час розгляду справи встановлено, що секретарем сільської ради (виконкому) зовсім не роз`яснювалися заповідачу правові наслідки складання заповіту на все майно, а саме про те, що заповідаючи все майно вона фактично позбавляє права на майно, що залишиться після її смерті своїх рідних дочок, які не охоплювалися заповітом, але також були і є зацікавленими у отриманні спадщини. Суд не врахував, що прочитати одночасно заповіт, підписати його у будинку за місцем проживання заповідача та одночасно проставити комп`ютерним способом годину посвідчення заповіту технічно не можливо, як і після того поставити номер реєстрації заповіту. За станом здоров`я ОСОБА_8 на момент оформлення заповіту не була у тому стані, коли не могла пересуватися. Ці обставини підтверджуються медичною документацією, яка суду видана вибірково та застосована судом у тому змісті, який вигідний стороні відповідачів. ОСОБА_3 не заперечувала її звернення з проханням посвідчити заповіт, провела розбивку спадкового майна та вказала куди записувати яке майно, та була присутньою під час посвідчення заповіту у приміщені разом з заповідачем, який підписував заповіт на її користь.
У листопаді 2017 року від ОСОБА_3 надійшли до суду заперечення на касаційну скаргу, у яких вона вказала на те, що оскільки позивачі визнали, що втратили право на частки колгоспного двору, то суди правильно визначили природу правовідносин, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок за статусом колгоспного двору.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відстрочено ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що згідно із записом погосподарських книг, домогосподарство за адресою: АДРЕСА_2, перебувало у статусі колгоспного двору, та станом на 01 січня 1971 року головою колгоспного двору була ОСОБА_11, разом із нею проживали: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 У період із 1983 року по 1985 рік у цьому колгоспному дворі проживали: голова - ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, онуки: ОСОБА_2 , ОСОБА_4, ОСОБА_3
У період із 1986 року по 1990 рік проживали: голова колгоспного двору - ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, онуки: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3
У період із 1991 року по 1995 рік проживали: голова колгоспного двору - ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_13, що підтверджується копіями сторінок погосподарської книги.
ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_8, на час смерті була головою колгоспного двору та проживала по АДРЕСА_2, яке з часу його існування мало статус колгоспного двору до часу його припинення у законодавчому порядку. Станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більше ніж за три роки до вказаної дати вибули з господарства.
28 вересня 1994 року видане свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, яким посвідчено, що жилий будинок, розміщений по АДРЕСА_2, належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_11 Свідоцтво видане на основі рішення Виконавчого комітету Охтирської районної ради народних депутатів від 27 жовтня 1988 року № 198. Реєстраційний напис на документі про право особистої власності здійснено 28 вересня 1994 року, що підтверджується матеріалами справи.
07 квітня 2015 року ОСОБА_8 склала заповіт, зареєстрований у спадковому реєстрі 21 квітня 2015 року за реєстровим № 18, відповідно до якого житловий будинок із господарськими будівлями та присадибною земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_2, земельні ділянки площею 3,17 га та 3,56 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Лантратівської сільської ради, вона заповіла дочці ОСОБА_3, а житловий будинок із господарськими будівлями та присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_2 - онуку ОСОБА_6, що підтверджується копією заповіту від 07 квітня 2015 року.
Згідно з випискою із амбулаторної картки № 0182 за період із 2014-2015 рік ОСОБА_8 встановлений діагноз: кардіосклероз дифузний, фібриляція передсердь постійна форма СН ІІ А ФК 3. Гепертонічна хвороба ІІ ступеня ризик 4. Ожиріння ІІ ступеня аліментарно-конституціного типу, церебральний атеросклероз ІІ ступеня ХПМК ІІ ступеня. Стан після інфаркту мозку (грудень 2007). Грудний кіфоз. Варикозне розширення підшкірних вен нижніх кінцівок. Лімфостаз (слоновість) нижніх кінцівок.
Відповідно до рішення Лантратівської сільської ради від 12 листопада 2010 року секретарем сільської ради обрано ОСОБА_12 та покладено на неї здійснення повноважень секретаря Виконавчого комітету та секретаря сільської ради.
Рішенням Виконавчого комітету Лантратівської сільської ради № 8 від 29 січня 2015 року обов`язки з вчинення нотаріальних дій покладено на секретаря сільської ради ОСОБА_12
Нормативно-правове обґрунтування
у частині вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок зі статусом колгоспного двору; визнання незаконним та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 січня 1995 року; визнання права власності по 1/5 частини у майні колгоспного двору
Статтею 120 ЦК УРСР(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних (частина друга статті 123 ЦК УРСРу редакції 1963 року).