Постанова
Іменем України
15 липня 2019 року
м. Київ
справа № 569/8845/16-ц
провадження № 61-15344св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2017 року у складі судді Харченка С. П. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання спадкового договору недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 липня 2015 року державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Пуховою Н. Ю. посвідчено та зареєстровано в реєстрі № 2-241 спадковий договір між ним та ОСОБА_2 . Вважає, що договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у його змісті відсутній перелік певних дій майнового та немайнового характеру, які повинен виконати набувач до його смерті та його зміст унеможливлює виконання ним вказаного в ньому обов`язку після своєї смерті передати у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_1 . Вказує, що він не мав наміру укладати спадковий договір на умовах, при яких набувач зобов`язується виконати дії лише немайнового характеру та за його рахунок. Він є людиною похилого віку, за станом здоров`я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, тривалий час отримує соціальні послуги від територіального центру соціального обслуговування. Вперше прочитавши договір і усвідомивши його зміст лише на третій день після його підписання, а саме після того, як з`явився на виклик до державного нотаріуса, щоб підписати другий примірник договору, який залишився в справах нотаріальної контори.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним спадковий договір укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 01 липня 2015 року державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Пуховою Н. Ю. та зареєстрований у реєстрі № 2-241.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним спадковий договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 01 липня 2015 року державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Пуховою Н. Ю. та зареєстрований у реєстрі № 2-241. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між відчужувачем і набувачем укладений спадковий договір під впливом тяжкої обставини - хвороби відчужувача, а також на вкрай невигідних для нього умовах. Про те, що укладений договір не відповідав волевиявленню позивача свідчить той факт, що вже 21 серпня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання спадкового договору. Суд звертає увагу на те, що в укладеному договорі не деталізовано належним чином обов`язки набувача. В договорі також не прописано як часто повинна набувач відвідувати відчужувача, за якою частотою має організовувати йому прогулянки, за рахунок чиїх коштів повинна у разі його смерті організувати поховання. Отже, при укладенні спадкового договору відчужувач у повній мірі не розумів, які саме дії по догляду за ним має вчиняти відповідач.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 24 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 дійсно уклав спадковий договір під впливом тяжких для нього обставин та на вкрай невигідних умовах, чим скористалась ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У червні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 травня 2017 року, в якій просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що нi ЦК України, ні Закон України "Про нотаріат", ні інший нормативно-правовий акт не містять вимог щодо ступеня конкретизації обов`язків спадковим договором щодо їх кількості, періодичності, строків виконання обов`язків набувачем тощо. Вона регулярно телефонує ОСОБА_1, цікавиться як його самопочуття, чи не потрібно йому допомога, продукти харчування чи що-небудь ще. Суд першої інстанції всупереч основоположним засадам здійснення цивільного судочинства, грубо порушуючи статтю 11 ЦПК України 2004 року, вийшов за межі позовних вимог і задовольнив позов на підставах, які не зазначалися у позовній заяві, а суд апеляційної інстанцій відхилив доводи апеляційної скарги з цього приводу. Зміна правового обґрунтування позову на яку позивач не посилався при його пред`явленні, є виходом за межі позовних вимог і тягне за собою скасування рішення суду. Суд першої інстанції, без наявності спеціальних знань і компетенції у сфері медицини, встановив наявність хвороби у ОСОБА_1 самостійно, і вирішив, що така "хвороба" (яка, до речі, не названа) була тяжкою обставиною, під впливом якої позивач уклав оспорюваний договір. І це все при тому, що в позовній заяві про визнання недійсним спадкового договору з підстав, передбачених частиною першою статті 233 ЦК України, не йдеться. Судово-медична експертиза для встановлення обставин, чи вживав ОСОБА_1 в день підписання договору фаназепам, чи перебував він під час підписання договору у стані сильного душевного хвилювання і чи розумів значення своїх дій, не проводилася.
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначив, що спадковий договір укладений на вкрай невигідних для нього обставинах та під впливом тяжкої обставини. Його перебування протягом 19 років на обслуговуванні в територіальному центрі соціального обслуговування м. Рівного, свідчить про те, що він перебуває в складених життєвих обставинах і потребує сторонньої допомоги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.