Постанова
Іменем України
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 363/4221/16-ц
провадження № 61-28075св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області, у складі судді
Баличевої М. Б., від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Приходька К. П., Голуб С. А., від 21 березня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (далі - ВРКП "Вишгородтепломережа"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - директор Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"Таран О. В., про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, незаконно утримуваної із заробітної плати суми та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 08 жовтня 2007 року він працював у ВРКП "Вишгородтепломережа" на різних посадах.З 01 червня 2014 року ОСОБА_1 був переведений на посаду начальника району теплових мереж 2 ВРКП "Вишгородтепломережа". Наказом від 06 жовтня 2016 року № 124 його було звільнено з роботи у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Вважав наказ про звільнення незаконним, оскільки він добросовісно працював на підприємстві на протязі багатьох років, і жодних зауважень до його роботи на різних посадах роботодавець не висував. Вважає, що під час його звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарних стягнень, оскільки він не був своєчасно ознайомлений з документами, наказами та актами, що фактично позбавило його можливості їх оскаржити. Вказав, що протиправними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, розмір якої він визначив з урахуванням його страждань, пов`язаних з незаконним звільненням, з глибоким відчуттям приниження та сорому, оскільки, про його звільнення знали всі його знайомі, а також колеги по роботі, з якими він працював понад десять років.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати незаконними та скасувати накази директора
ВРКП "Вишгородтепломережа" від 23 вересня 2016 року № 116,
від 05 жовтня 2016 року № 123, від 06 жовтня 2016 року № 124,
від 06 жовтня 2016 року № 125, поновити його на роботі на посаді начальника району теплових мереж 2 ВРКП "Вишгородтепломережа", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 125 646,04 грн, 2 941,31 грн як утримані із заробітної плати, а також 5 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області
від 20 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог КЗпП України, тому підстави для задоволення позову про скасування наказів та поновлення на роботі відсутні, оскільки досліджені судом докази підтверджують, що ОСОБА_1 систематично порушував покладені на нього трудові обов`язки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням положень КЗпП України, застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення здійснювалось з дотриманням порядку, передбаченого положеннями статей 147-1-149 КЗпП України. Суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог і заперечень, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та вирішив спір, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми
КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не враховано упереджене ставлення до позивача керівника підприємства. Судами не мотивовано відхилення доводів позивача щодо відсутності доказів на підтвердження його появи на робочому місці у нетверезому стані. На думку заявника, наказ від 05 жовтня 2016 року № 123 є незаконним та необґрунтованим, оскільки дисциплінарне стягнення було накладено на підставі неналежних документів та неправдивих відомостей. У наказі про звільнення відсутні посилання на конкретні обставини та факти, які б свідчили про невиконання позивачем посадових обов`язків та порушення трудової дисципліни.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ВРКП "Вишгородтепломережа" просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Заявник вказав, що зміст касаційної скарги не спростовує правильних висновків судів попередніх інстанцій, а її доводи зводяться до переоцінки доказів у справі. Позивач визнав факт дотримання роботодавцем порядку накладення дисциплінарних стягнень, вказав лише на неупереджене ставлення до нього керівництва підприємства, не надавши жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
10 липня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 08 жовтня 2007 року ОСОБА_1 працював на посаді старшого майстра ВРКП "Вишгородтепломережа".
25 січня 2008 року позивач був переведений на посаду начальника Димерського району теплових мереж 2. 01 липня 2008 року він був призначений на посаду головного інженера - начальника району теплових мереж 2 ВРКП "Вишгородтепломережа".
01 червня 2014 року ОСОБА_1 був переведений на посаду начальника району теплових мереж 2 ВРКП "Вишгородтепломережа".
Відповідно до наказу № 124 від 06 жовтня 2016 року позивача було звільнено у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення вказано перевищення службових повноважень, внесення до офіційних документів неправдивих відомостей, порушення обов`язків, визначених посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутом, наказами підприємства, встановлених згідно з актом про результати службового розслідування від 05 жовтня 2016 року, а також те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до акту про результати службового розслідування від 05 жовтня 2016 року встановлено порушення ОСОБА_1 посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку, оскільки останній з перевищенням службових обов`язків, без дотримання наказу від 27 січня 2012 року № 15/06 "Про затвердження Інструкції з діловодства у
ВРКП "Вишгородтепломережа", номеклатури справ та присвоєння індексів структурним підрозділам", не повідомивши керівництво, замість директора підприємства підписав гарантійний лист на працевлаштування засудженого ОСОБА_3 .
Відповідно до наказу від 23 вересня 2016 року № 116 ОСОБА_1 оголошено догану за недотримання правил спілкування з колегами
21-23 вересня 2016 року та появу на роботі у нетверезому стані 23 вересня 2016 року. Підставами для винесення наказу вказано: службові записки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 ; звернення ОСОБА_7 ; акти фіксації перебування на роботі у нетверезому стані від 23 вересня
2016 року; акт про відмову ОСОБА_1 про надання пояснень (т. 1,
а. с. 74-89).
Вказаний наказ був оголошений позивачу 26 вересня 2016 року у присутності працівників підприємства, про що було складено акт, оскільки позивач відмовився від підпису про повідомлення.
Наказом від 05 жовтня 2016 року № 123 ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, пов`язаної із виявленими розбіжностями між фактичною наявністю паливно-мастильних матеріалів та даними бухгалтерського обліку. У результаті нестачі бензину підприємству завдано майнову шкоду в сумі 2 941,31 грн.
Відповідно до пояснень позивача від 05 жовтня 2016 року різниця на спідометрі автомобіля, за даними якого виявлено нестачу паливно-мастильних матеріалів, утворилася у зв`язку з поломкою спідометра, а також нестача бензину обумовлена ще тим, що бензином підприємства позивач заправляв чужі машини (т. 1, а. с. 97).