1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 520/7489/16-ц


провадження № 61-37580св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,



учасники справи:


позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року, у складі суддів: Калараш А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог


У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.


Позов мотивовано тим, що 14 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (далі - ПАТ "Астра Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 300428026196014, згідно з яким відповідач отримала кредит в розмірі 74 610 грн строком до 14 червня 2016 року зі сплатою 5,5 % річних. У забезпечення цього договору між банком та ОСОБА_2 того ж дня був укладений договір поруки № 300428026196014/П.


За договором купівлі-продажу прав вимоги від 01 грудня 2013 року, ПАТ "Астра Банк" відступило право вимоги за вказаними договорами кредиту і поруки ПАТ "Дельта Банк".


Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань станом на 16 червня 2016 року виникла заборгованість в загальному розмірі 115 826 грн, яку ПАТ "дельта Банк" просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2017 року у складі головуючого судді Калашнікової О. І. у задоволенні позову відмовлено.


Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом зарахування їх на рахунок відповідача відповідно до умов кредитного договору. Крім того, відсутні докази належного повідомлення відповідачів про заміну кредитора, та належний розрахунок заборгованості за кредитним договором.


Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції


Постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2017 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ "Дельта Банк" солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 14 червня 2011 року № 300428026196014 у розмірі 88 142,30 грн, з яких тіло кредиту - 33 539,64 грн, відсотки - 1 384,32 грн, комісія - 9 147,19 грн, пеня - 44 071,15 грн.


Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позичальник належним чином не виконувала зобов`язання щодо повернення кредиту унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в солідарному порядку як з боржника так і з поручителя на користь нового кредитора - позивача у справі. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє останнього від виконання зобов`язань за кредитним договором та повернення кредиту. Апеляційний суд також зазначив про відсутність доказів припинення поруки та неподання відповідачами заяв про застосування строку позовної давності.


Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів


У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.


Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності поважних причин його пропуску. Судом не враховані заперечення відповідачів щодо відсутності доказів зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 у відповідності до вимог пункту 2.1 кредитного договору та доказів переуступлення прав вимоги за вказаним договором позивачу, помилок у наданому банком розрахунку заборгованості за кредитним договором та незаконного нарахування комісії, а також щодо пропуску ПАТ "Дельта Банк" строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.


Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.


Відзивів на касаційну скаргу не надходило.


Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.


Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).


Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.


Фактичні обставини справи, встановлені судами


Суди встановили, що 14 червня 2011 року між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 300428026196014, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 74 610 грн на придбання автомобіля, із сплатою 5,5 % річних за користування кредитом на строк до 14 червня 2016 року.


У забезпечення належного виконання цього договору, того ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 300428026196014/П, згідно з яким останній зобов`язався відповідати за виконання позичальником усіх зобов`язань перед кредитором у повному обсязі в солідарному порядку.


Відповідно до пунктів 2.5, 2.6 кредитного договору погашення кредиту, нарахованих процентів та комісії здійснюється позичальником щомісячно до 14 числа кожного місяця протягом строку дії договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання договору в сумі 1 425 грн.


02 грудня 2013 року ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого у відповідності до вимог статей 512-519 ЦК України ПАТ "Астра Банк" відступило, а ПАТ "Дельта Банк" прийняло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за договором № 300428026196014/П поруки від 14 червня 2011 року.


ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 16 червня 2016 року виникла заборгованість в розмірі 115 826,99 грн, з яких: тіло кредиту - 33 539,64 грн, відсотки - 1 384,32 грн, комісія - 9 147,19 грн та 71 755,84 грн пені.


Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ "Дельта Банк" просило стягнути вказану заборгованість солідарно з боржника та поручителя.


Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).


Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.


Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).


Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).


Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.


Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.


Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.


Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.


За правилами статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.


Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).


Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.


................
Перейти до повного тексту