Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 16/481/16-ц
провадження № 61-21072св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області, у складі судді Пухарєвої О. В., від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного Чернівецької області, у складі колегії суддів: Половінкої Н. Ю.,
Кулянди М. І., Одинака О. О., від 20 квітня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих та збережених коштів.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 2005 року по 2010 рік вона працювала в Іспанії та систематично направляла своїй сестрі ОСОБА_2 через міжнародну банківську систему "Western Union" грошові кошти, здійснивши перекази на загальну суму 23 932,01 євро, з домовленістю про те, що після її приїзду до України ОСОБА_2 поверне їй всі надіслані нею кошти. Вказувала, що після її приїзду ОСОБА_2 відмовила їй у поверненні зазначених коштів, посилаючись на їх відсутність, а тому у жовтні 2013 року вона змушена була звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою. На думку позивача, ОСОБА_2, набувши майно за її рахунок, зберігає його у себе без достатньої правової підстави.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 23 932,01 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 695 942 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області
від 06 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження передачі відповідачу упродовж 2003-2009 років грошових коштів для їх зберігання. Місцевий суд дійшов висновку про те, що між сторонами склались договірні відносини, а тому набуття однією із сторін зобов`язання грошових коштів за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 20 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що договірний характер спірних правовідносин виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, у тому числі щодо зобов`язання повернути грошові кошти позивачу. Наявність між сторонами договірних відносин встановлена судовими рішеннями у справі № 716/1566/14-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони разом вели спільний бізнес. Суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_2 не заперечує отримання нею грошових коштів від позивача, отже набувши майно за рахунок позивача, вона не повертає його без достатньої правової підстави. Суди не вказали, які саме договірні зобов`язання виникли між сторонами та якими доказами це підтверджується.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Посилається на те, що грошові кошти, отримані від ОСОБА_2, за погодження з останньою були витрачені на ведення спільної діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Протягом 2003-2009 років ОСОБА_1 здійснила з Іспанії в Україну грошові перекази на ім`я своєї сестри ОСОБА_2 на загальну
суму 23 932,01 євро. Зазначене підтверджується копіями довідок
(а. с. 13-14), а також копіями квитанцій міжнародної банківської системи "Western Union" (а. с. 26-59). Сторони також не заперечували зазначені обставини.
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Заставнівського РВ УМВС України в Чернівецькій області із заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою
статті 190 КК України. За результатами досудового розслідування старшим слідчим СВ Заставнівського РВ УМВС України у Чернівецькій області Єлащуком Р. Г. 14 жовтня 2013 року винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України (а. с. 24-25).
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області
від 23 грудня 2014 року у справі № 716/1566/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 31 березня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (а. с. 85-89). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначені судові рішення залишено без змін (а. с. 122).
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області
від 23 грудня 2014 року у справі № 716/1566/14-ц встановлено, що сторони, а також їхні чоловіки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювали спільну діяльність, яка полягала у вирощуванні сільськогосподарських культур з метою їх подальшого продажу. Зазначена діяльність здійснювалася без створення юридичної особи, а взаємовідносини між сторонами ґрунтувались на довірі, оскільки сторони є рідними сестрами та довіряли одна одній. За період перебування ОСОБА_1 в Іспанії остання відправляла, а ОСОБА_2 отримала грошові кошти у розмірі 23 931,01 євро, які були витрачені на різні потреби, зокрема на підтримання спільної господарської діяльності (погашення боргів, придбання сільськогосподарської техніки, оренда землі тощо), поточні витрати обох сімей. ОСОБА_3 підтвердив, що ОСОБА_2 отримувала частину грошових коштів на його прохання, а також те, що частина коштів, отримана відповідачем, була витрачена на потреби його сім`ї. Встановлено, що між сторонами виник спір з приводу ведення спільної діяльності, пов`язаний з неможливістю реального поділу прибутку, в результаті чого між ними виникли неприязні стосунки.