ПОСТАНОВА
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа №0603/5070/13-а (0603/6584/12)
адміністративне провадження №К/9901/4830/18, К/9901/4832/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Валді на Празькій" та юридичної особи Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. (суддя - Токарева М.С.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р. (судді - Моніч Б.С., Бондарчук І.Ф., Хаюк С.М.) у справі за позовом юридичної особи Великобританії компанії "Vuldi (UK) Limited" до комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Валді на Празькій", ОСОБА_1, про зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Юридична особа Великобританії компанія "Vuldi (UK) Limited" (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
-зобов`язати відповідача відновити реєстрацію права власності на будівлю дитячого садка по АДРЕСА_1 за ТОВ "Валді на Празькій", яке набуло це право власності за договором купівлі-продажу від 27.04.2000р. №2861, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу;
-визнати нечинними реєстрації права власності на будівлю дитячого садка по АДРЕСА_1 на будь-яких інших осіб.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що є заставодержателем спірного нерухомого майна, право власності на яке, на момент укладення договору застави, було зареєстровано за ТОВ "Валді на Празькій". У вересні 2012 року позивачу стало відомо, що після укладення договору застави, право власності на спірне нерухоме майно неодноразово реєструвалося за різними юридичними та фізичними особами, проте такі дії вчинялись без його згоди, тобто без згоди заставодержателя, що суперечить положенням статті 17 Закону України "Про заставу".
Позивач вважає, що спірними реєстраційними діями протиправно позбавлено ТОВ "Валді на Празькій" права власності на спірне нерухоме майно, а також порушено його права, як розпорядника заставленим майном, на якого розповсюджується і частина прав власника майна, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р., у задоволенні позову відмовлено.
Позивач та третя особа - ТОВ "Валді на Празькій" не погодились з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційних скарг посилались на те, що в ході розгляду справи судами не виконано процесуального обов`язку щодо офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не витребувано доказів на підтвердження викладених позивачем доводів та покладено тягар доказування правомірності рішення суб`єкта вданих повноважень на позивача.
Зазначали, що єдиним власником спірного нерухомого майна було і є на даний час ТОВ "Валді на Празькій", а тому всі реєстраційні дії, вчинені відповідачем щодо спірного нерухомого майна, а саме неодноразові проведення реєстрації права власності за різними юридичними та фізичними особами є протиправними та підлягають скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2000р. за ТОВ "Валді на Празькій" було зареєстровано право власності на будівлю дитячого садка, по АДРЕСА_1 .
В подальшому вказана будівля була предметом договору застави від 15.03.2001р. на користь позивача.
Позивачем від комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради отримано відповідь, що на даний час право власності на вказану будівлю зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва НОМЕР_1 від 23.03.2012р.
Також, позивача було повідомлено, що у період дії договору застави від 15.03.2001р. право власності на будівлю по по АДРЕСА_1 неодноразово змінювалось, зокрема:
-12.09.2003р. право власності зареєстровано за ЗАТ "Вікторія" на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ТОВ "Валді на Празькій" та ЗАТ "Вікторія";
-23.12.2003р. - за ТОВ "Компанія Три С" на підставі договору купівлі-продажу укладено між ЗАТ "Вікторія" та ТОВ "Компанія Три С";
-04.05.2006р. - за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2006р.
Вважаючи, що ТОВ "Валді на Празькій" протиправно позбавлено права власності на спірне нерухоме майно, у зв`язку чим таке право має бути відновлено, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з його необгрунтованості.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ЗАТ "Вікторія" та ТОВ "Компанія Три С" проведена відповідачем з порушеннями діючого на час їх проведення законодавства.
Разом з тим, суд не погодився з доводами позивача про нікчемність відповідних угод, оскільки на час їх укладання діяв Цивільний кодекс УРСР, який не передбачав такого поняття, а статтями 44-47, 227 цього Кодексу дозволялося укладання угод щодо відчуження нерухомого майна в простій письмовій формі між юридичними особами. В свою чергу, визнання угод недійсними мало відбуватися виключно в судовому порядку.
Що стосується реєстрації права власності на спірну будівлю за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2006р., та в подальшому за трутьою особою у справі - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва НОМЕР_1 від 23.03.2012р., апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи не дають підстав стверджувати про будь-які порушення, допущені працівниками БТІ під час вчинення таких дій.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.