ПОСТАНОВА
Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №813/2495/15
адміністративне провадження №К/9901/7421/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Генеральної прокуратури України
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року (головуючий суддя - Сидор Н.Т.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року (головуючий суддя - Макарик В.Я., судді - Большакова О.О., Глушко І.В.)
у справі № 813/2495/15
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України, начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Лариси Володимирівни,
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання до вчинення дій, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог.
1. 14 травня 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач, скаржник), начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Лариси Володимирівни (далі - Мілевич Л.В.) в якому просив:
1.1. - визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України, посадовою особою якої, а саме начальником відділу з питань доступу до публічної інформації Мілевич Ларисою Володимирівною, листом № 23-592 вих.15 від 24.04.2015 року відмовлено у наданні інформації, що позивачем запитувалась 20.04.2015 року;
1.2. - визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, якою не вжиті відповідні заходи по контролю за дотриманням та виконанням посадовими особами даного органу, зокрема Мілевич Л.В. вимог ст. ст. 19, 32, 34, 40 Конституції України, ст. ст. 5, 6, 9, 10, 14, 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та ін. при розгляді запиту на інформацію від 20.04.2015 року;
1.3. - визнати протиправною бездіяльність Мілевич Л.В., якою в процесі розгляду вищезгаданого запиту на інформацію проігноровані та невиконані приписи ст. ст. 19, 32, 34, 40 Конституції України, ст. ст. 5, 6, 9, 10, 14, 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
1.4. - зобов`язати Генеральну прокуратуру України надати у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" повну, вичерпну і об`єктивну інформацію на запит від 20.04.2015 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Мілевич Лариси Володимирівни про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання до вчинення дій - задоволено частково.
2.1. - визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України, посадовою особою якої, а саме начальником відділу з питань доступу до публічної інформації Мілевич Ларисою Володимирівною, листом № 23-592вих.15 від 24.04.2015 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні інформації, яка ним запитувалась 20.04.2015 року;
2.2. - зобов`язано Генеральну прокуратуру України надати у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" повну, вичерпну і об`єктивну інформацію на запит ОСОБА_1 від 20.04.2015 року.
2.3. - в решті позовних вимог відмовлено.
2.4. - стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 49,38 грн (сорок дев`ять грн. 38 коп.).
3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що навіть попри зайняту відповідачем процесуальну позицію про те, що відповідь не надавалась з огляду на службовий характер інформації, котру запитували, котра протирічить змісту оскарженої відповіді, відповідач не зумів довести суду неможливість надання доступу до запитуваної інформації з огляду на начебто статус інформації з обмеженим доступом, доступ до котрої не надавався, так як така інформація буцімто відповідала в сукупності критеріям, визначеним ч. 2 ст. 6 Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
4. 04 квітня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Генеральної прокуратури України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року.
5. В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні. В решті - вказані рішення залишити без змін.
6. В обґрунтування поданої касаційної скарги Генеральна прокуратура України вказує на те, що позивачу роз`яснено, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", дія останнього не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Зазначена норма визначає сферу дії усього Закону та виключає можливість застосування, у тому числі статті 22 Закону, до суспільних відносин, які не входять до сфери його правового регулювання. Відтак, на думку скаржника, відповідь від 24.04.2015 № 23-592вих-15 Генеральною прокуратурою України надано своєчасно, обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Таким чином, судами, за твердженням відповідача, протиправно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 22 Закону (в частині безпідставності відмови в наданні інформації з причин необґрунтованого віднесення запитуваної інформації до категорії інформації з обмеженим доступом), які не підлягають застосуванню в силу вимог ч. 2 ст. 2 цього Закону, чим порушено норми матеріального права.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
8. Позивачем відзиву на зазначену касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
9. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року вказану касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
10. ОСОБА_1 листом від 20.04.2015 року на ім`я Генерального прокурора України скерував запит про надання інформації стосовно листа Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України №10/1/1-26220-07 від 04.10.2011, оскільки вважає, що даний лист зачіпає його права, а також просив надати йому копію документу, у якому містилась запитувана інформація.
11. За підписом відповідача - начальника відділу Генпрокуратури України з питань доступу до публічної інформації Мілевич Л.В . позивачу листом № 23-592 вих.15 від 24.04.2015 року відмовлено у наданні запитуваної інформації, вказавши, що норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" не врегульовують відносин, котрі врегульовані спеціальним законодавством.
12. Судами попередніх інстанцій зі змісту листа - відповіді № 23-592 вих.15 від 24.04.2015 року встановлено, що відповідач визначив зміст запитуваного листа таким, що стосується проведення військовою прокуратурою Західного регіону України перевірки щодо позивача в порядку ст. 97 КПК України (1960 року). А тому питання позивач вправі вирішувати в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян" та кримінально-процесуальним законодавством України, оскільки дія Закону України "Про доступ до публічної інформації" не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які врегульовані спеціальним законом.
13. Водночас, у відповіді № 23-592 вих.15 від 24.04.2015 року, наданої під час судового розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач у своїх письмових запереченнях на позов наголошує на тому, що запитувана позивачем листом від 20.04.2015 року інформація щодо листа Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України №10/1/1-26220-07 від 04.10.2011 року відноситься до міжвідомчого листування, так як визначає організацію роботи, а тому вважається службовою, котра відповідно носить характер обмеженої інформації, що й слугувало відмовою у наданні відповіді позивачу, хоча у оскарженій відповіді відповідач про це не згадує.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
14. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.