ПОСТАНОВА
Іменем України
16 липня 2019 року
Київ
справа №805/3456/15-а
касаційне провадження №К/9901/19365/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2015 (суддя Христофоров А.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Ляшенко Д.В., Ястребова Л.В.) у справі № 805/3456/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення від 06.08.2015 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100322308 з дати його прийняття, зобов`язання поновити реєстрацію платника податку на додану вартість шляхом внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про реєстрацію платника податку на додану вартість датою реєстрації - 07.07.1997.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 08.09.2015 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним рішення від 06.08.2015 № 2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.04.2016 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2015 залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, посилається на те, що наявність сертифіката Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин не звільняє суб`єкта господарювання від наслідків порушення податкового обов`язку щодо своєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 07.07.1997 видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №100322308. Позивач з 16.10.1995 перебував на обліку в Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою місцезнаходження позивача є: Донецька область, місто Горлівка, Калінінський район, вулиця Горлівської дивізії, будинок 10 .
Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби прийнято рішення від 06.08.2015 № 2 про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол".
Правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податковим органом визначено підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України - особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість.
Фактичною ж підставою слугували встановлені податковим органом обставини про те, що Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" протягом періоду з серпня 2014 року по липень 2015 року не подає податкову звітність з податку на додану вартість. Так, останню податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року позивачем подано 21.07.2014.
Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправним рішення від 06.08.2015 № 2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", суди попередніх інстанцій керувалися тим, що наявні у позивача сертифікати Торгово-промислової палати України засвідчують факт наявності обставин непереборної сили на території, де здійснює господарську діяльність та обліковується позивач, що виключає підстави для застосування до нього негативних наслідків за несвоєчасне виконання зобов`язань із подання податкової звітності.
Пунктом 49.1 статті 49 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до пункту 203.1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.
Враховуючи викладене, на платника податку на додану вартість покладено обов`язок подавати податкову звітність за кожен календарний місяць протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Невиконання такого обов`язку протягом 12 послідовних податкових місяців є підставою для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість у розумінні підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).