ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2019 року
Київ
справа №804/3499/18
адміністративне провадження №К/9901/6341/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійович на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді: Неклеси О.М. від 04 жовтня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., Мельника В.В. від 23 січня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. (далі - Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", відповідач), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський Волкова О.Ю. щодо не включення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" включити позивача із сумою 90000,00 грн до Переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які отримають кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок для обслуговування договорів банківських вкладів № НОМЕР_1 . На дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних на вказаному рахунку знаходилась сума 90531,14 грн, відтак позивач є особою, яка набула право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" щодо невключення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський включити позивача із сумою 90000,00 грн до Переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які отримають кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає додаткові гарантії вкладникам, та прирівнює до вкладу кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Виключення з цього правила можуть мати місце у разі, якщо банком було поінформовано фізичну особу під підпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених Законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні касаційної скарги.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 05 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрите касаційне провадження у справі № 804/3499/18, витребувано матеріали адміністративної справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10 травня 2016 року позивачем у ПАТ "Банк Михайлівський" було відкрито рахунок для обслуговування договорів банківських вкладів № НОМЕР_1 .
10 травня 2016 року між ОСОБА_1 (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (сторона 2) укладено договір "Суперкапітал" (Новий) № 980-026-000235882 на суму 90000,00 грн.
Відповідно до умов укладеного договору позивач (сторона 1) передає ТОВ "Інвестиційно- розрахунковий центр" (далі - ТОВ "ІРЦ", сторона 2) у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, що передбачені цим договором, а ТОВ "ФРЦ" зобов`язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором (пункт 1.1 договору). Днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ "ІРЦ" вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у пункті 1.2 договору.
10 травня 2016 року відповідно до меморіального ордеру № 1552350 позивачем здійснено переказ кошів у сумі 90000,00 грн згідно договору "Суперкапітал" (Новий) № 980-026-000235882.
19 травня 2016 року з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий Центр" на рахунок позивача № НОМЕР_1 були перераховані кошти в сумі 90000,00 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-026-000235882 від 10 травня 2016 року".
Згідно з випискою по особовим рахункам з 19 травня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, на рахунок позивача № НОМЕР_1 були перераховані кошти в сумі 531,14 грн. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору № 980-026-000235882 від 10 травня 2016 року".
19 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий Центр" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 1.
Відповідно до умов вищевказаного договору первісний кредитор зобов`язується відступати новому кредитору права вимоги, належні первісному кредитору, за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між первісним кредитором та юридичними особами. Перелік основних договорів, права вимоги за якими відступаються первісним кредитором новому кредитору, зазначається в реєстрі основних договорів, форма якого наведена у додатку № 1 до договору. Кожний реєстр підписується сторонами та є невід`ємною частиною договору. До нового кредитора переходять зазначені в реєстрі основних договорів права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання основних договорів та з урахуванням погашення заборгованості по оплаті цінних паперів.
Рішенням Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних.
01 червень 2016 року Тимчасовою адміністрацією ПАТ "Банк Михайлівський" складено акт № 2 "Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності".
01 червня 2016 року Тимчасовою адміністрацією ПАТ "Банк Михайлівський" винесено наказ № 42/2, яким затверджено результати перевірки правочинів, викладені в акті № 2 від 01 червня 2016 року, відповідно до якого встановлена нікчемність правочинів та застосовано наслідки нікчемності правочинів з подальшим виданням відповідного розпорядження.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124- рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року № 1213 "Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатору банку, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію вказаного банку.
ОСОБА_1 зверталася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" із запитами щодо включення її до Переліку вкладників (клієнтів), які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Довідкою № 3Г/36 представником ПАТ "Банк Михайлівський" повідомлено позивача про те, що договір № 980-026-000235882 від 10 травня 2016 року укладено безпосередньо з ТОВ "ІРЦ" без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного. Вказаний договір не відповідає вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" за суб`єктним складом, а отже, відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Також у довідці відображено факт зарахування на рахунок позивача 90000,00 грн. Довідка має повідомлення, в якому стверджується про те, що перекази коштів на поточний рахунок позивача з рахунку ТОВ "ІРЦ", здійснені 19 травня 2016 року є нікчемним правочином в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України та пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що Уповноважена особа фонду діяла у межах наданих їй повноважень, відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки виявлення нікчемних правочинів та застосування до них наслідків нікчемності є правом та обов`язком Уповноваженоъ особи Фонду.
Також скаржник зазначає, що суди не надали належну правову оцінку тому, що правочин з перерахування коштів з рахунку ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача має ознаки нікчемності, визначені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку ОСОБА_1 , відкритому відповідно до укладеного договору банківського вкладу № 980-026-000235882 від 10 травня 2016 року, знаходилась сума 90531,14 грн.
Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що як на підставу нікчемності правочину щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" Уповноважена особа Фонду посилається на пункти 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.