ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2019 року
Київ
справа №818/3831/15
адміністративне провадження №К/9901/13141/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Старостіна В.В., Рєзнікової С.С., Бегунца А.О. від 19 квітня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова В.В. (далі - Уповноважена особа фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк", відповідач), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", третя особа 1), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа 2), в якому просив:
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича внести інформацію про ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не подав інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не включив позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "ДельтаБанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, без наявності підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" надано належні докази, які підтверджують вжиття ним всіх необхідних заходів щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності, як того вимагає стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". На цій підставі суд дійшов до висновку, що договір банківського вкладу укладено між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" з порушенням публічного порядку, останній визнано нікчемним, а тому підстав для відшкодування позивачу коштів за рахунок Фонду немає.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", якою до банку було застосовано заходи впливу, зокрема, заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, становить банківську таємницю і позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження, що також вказує на добросовісність його дій у спірних правовідносинах. Крім того, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження висновків щодо визнання правочинів нікчемними, зокрема, застосування наслідків нікчемності правочину, звернення до суду із позовом про визнання договорів недійсними, наявності злочинного мотиву дій, який в свою чергу, може бути підтверджений вироком суду, який набрав законної сили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 12 травня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 818/3831/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 818/3831/15 суддею Верховного Суду Берназюком Я.О.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 лютого 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір № 007-18510-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США.
Пунктом 1.8 договору передбачено, що грошові кошти перераховуються із власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. У разі нездійснення перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, договір вважається таким, що не був укладений.
Також, 12 лютого 2015 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду № 1, якою змінено зміст пункту 1.8 договору щодо перерахування коштів, зокрема, даний пункту викладається в новій редакції, а саме визначається право перерахування грошових коштів із власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору, а також право перерахувати кошти із відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента. Також додатковою угодою № 1 від 12 лютого 2015 року сторони визначили, що умови пункту 5.11 Правил до правовідносин, що виникають на підставі до цього договору не застосовуються.
В день підписання даного договору, сума вкладу у розмірі 3 500,00 доларів США перерахована платіжним дорученням від 12 лютого 2015 року № 45802837 в безготівковому порядку з рахунку іншої особи - ОСОБА_2, відкритому в ПАТ "Дельта Банк".
Постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних.
У подальшому, Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 затверджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року № 71 тимчасову адміністрацію запроваджено строком до 02 вересня 2015 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації по 02 жовтня 2015 року включно.
Постановою Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Дельта Банк".
Згідно протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" виявлено ряд правочинів з ознаками нікчемності. У протоколі зазначено, що нікчемні договори та інші правочини були вчинені в зв`язку з тим, що сума грошових коштів на рахунках окремих клієнтів ПАТ "Дельта Банк" перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування, а відповідно існували ризики для незадоволення вимог кредиторів в результаті ліквідації Банку та реалізації його майна. Вказаними фізичними особами було ініційовано процес зарахування коштів на депозитні рахунки інших осіб у розмірі, що не перевищує суму граничного розміру відшкодування коштів. При цьому вказані дії вчинялись в період дії постанови Національного банку України про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" від 16 вересня 2015 року № 813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
В подальшому, листом від 23 вересня 2015 року позивача повідомлено, що договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 12 лютого 2015 року № 007-18510-120215 є нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що 30 жовтня 2014 року прийнята постанова Правління НБУ № 692/БТ "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", якою, зокрема, встановлено заборону банку щодо проведення будь-яких операцій, результатом яких може стати збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами, також є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами. Таким чином, перерахування коштів на рахунок позивача з рахунку ОСОБА_2 суперечить вимогам вищезгаданої постанови, а також створює їй переваги перед іншими добросовісними вкладниками, що є підставою для визнання договору банківського вкладу та додаткової угоди № 1 нікчемними в силу закону, оскільки вони є такими, що порушують публічний порядок.
Від позивача відзиву або заперечення на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.