ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 927/690/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Могил С.К.
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю. Б.
за участю представників:
від позивача Глущенко В.В. (адвокат)
від відповідача Волощук П.Ю. (адвокат)
від третьої особи не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 (судді: Коротун О.М., Смірнова Л.Г., Суліма В.В.)
та рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2018 (суддя Фесюра М.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання договору укладеним,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (далі - ПАТ "Чернігівгаз") з вимогою про визнання договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000419 укладеним в редакції АТ "Укртрансгаз", що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2497.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на адресу відповідача було надіслано на затвердження договір транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000419 у двох примірниках, підписаний ініціатором. В свою чергу, відповідач надіслав у відповідь лист із підписаним договором та протоколом розбіжностей до нього, в якому пункт 9.3. договору викладено в редакції замовника. Позивач зазначив, що змінюючи пункт 9.3. договору, відповідач, як сторона, фактично змінив предмет регулювання відносин між сторонами договору, що, в свою чергу, призводить до зміни змісту та істотних умов договору транспортування природного газу та суперечить пункту 4 абзаца 4 статті 179 Господарського кодексу України.
1.3. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача НКРЕКП.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, у позові відмовлено повністю.
2.2. Відмовляючи у позові господарські суди дійшли висновку, що розбіжності, які виникли при укладенні договору транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000419 не уточнюють передбачений типовим договором порядок, а фактично змінюють його, змінюючи зміст відповідного положення типового договору.
Позивач у власній редакції пункту 9.3. договору не конкретизує його умови, як це дозволено та передбачено частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України, а імперативно нав`язує відмінний та безальтернативний варіант порядку оплати вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам (передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій").
Водночас, постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" визнана такою, що втратила чинність.
Судами зазначено, що на час виникнення обов`язку у сторін щодо укладення договору транспортування природного газу, умови типового договору можуть бути змінені саме в спірному пункті, з врахуванням позицій всіх учасників ринку споживання природного газу.
При цьому судами також зазначено, що можливість задовольнити частково позовні вимоги шляхом вказівки на умови договору, які не є спірними, відсутня, оскільки спір стосується саме пункту 9.3. договору, а не всього договору в цілому, а суд не наділений повноваженнями для самостійного внесення змін до Типової форми договору транспортування природного газу шляхом зазначення інших пунктів, ніж тих, що затверджені уповноваженим на це органом.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2018 і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські суди, внаслідок відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, фактично погодилися, що договір є укладеним на умовах, які враховують протокол розбіжностей відповідача. Втрата чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 не призводить до необхідності застосування до правовідносин, які становлять предмет договору, положень постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, як це пропонував здійснити відповідач у протоколі розбіжностей до договору.
Також скаржник посилається на пояснення НКРЕКП, згідно з якими питання щодо змісту пункту 9.3. розділу IX Типового договору, може бути врегульоване шляхом конкретизації умов спірного пункту, зокрема, виклавши його в редакції, як визначено в проекті постанови НКРЕКП "Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу", якою не передбачено застосування постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.
Скаржник наголошує, що редакція пункту 9.3. договору, яка викладена відповідачем в протоколі розбіжностей до договору є неприйнятною, оскільки змінює істотні умови договору та зміст, що прямо заборонено пунктом 4 абзаца 4 статті 179 Господарського кодексу України.
3.3. Крім того, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 втратила чинність, не мали підстав для повної відмови у задоволенні позовних вимог та повинні були задовольнити такі вимоги шляхом визнання договору укладеним без положень договору, які передбачали застосування постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Таким чином, на думку заявника, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, статті 179 Господарського кодексу України, постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу" та норми процесуального права згідно із статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Чернігівгаз" просить відмовити у її задоволенні, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.12.2018 залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Укртрансгаз" направлено ПАТ "Чернігівгаз" для погодження та підписання проект договору на транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000419 у двох примірниках в редакції, яка відповідає типовому договору, що затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.
4.3. 16.08.2018 на адресу Філії "Оператор газотранспортної системи України" АТ "Укртрансгаз" відповідачем направлено заяву №Cr01-Ch-9897-0818 на укладання договору транспортування природного газу, разом з якою відповідачем направлено позивачу два примірники договору від 01.08.2018 №1807000419, підписаного уповноваженою особою відповідача з протоколом розбіжностей до договору на транспортування природного газу від 16.08.2018 в двох примірниках.
4.4. Протокол розбіжностей від 16.08.2018 до договору транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000419 складено у зв`язку з незгодою відповідача із запропонованою редакцією пункту 9.3. договору транспортування природного газу.
4.5. Господарськими судами зазначено, що запропонований позивачем проект договору відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, що затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497, у зв`язку із чим договір відповідачем підписаний, але з протоколом розбіжностей.
Зокрема позивачем було запропоновано пункт 9.3. договору викласти у наступній редакції: "Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20".
Натомість відповідачем у протоколі розбіжностей запропоновано свою редакцію, в якій передбачено: "Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період". Необхідність викладення пункту 9.3. договору саме в такій редакції відповідач аргументував тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 визнана такою, що втратила чинність
4.6. АТ "Укртрансгаз", не погоджуючись з редакцією пункту 9.3. договору, запропонованою ПАТ "Чернігівгаз" у протоколі розбіжностей та в межах 20-денного строку, встановленого частиною сьомою статті 181 Господарського кодексу України, звернулося до суду з позовом у цій справі.
4.7. Із встановлених господарськими судами обставин справи вбачається, що на вирішення суду фактично був переданий спір щодо однієї умови договору, а саме пункту 9.3., а відповідно щодо інших умов договору спір між сторонами відсутній, оскільки проект договору підписаний двома сторонами.
Предметом спору у справі є матеріально-правова вимога АТ "Укртрансгаз" про визнання укладеним договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 №1807000419 в редакції позивача.
4.8. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
4.9. За змістом частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків .
4.10. Відповідно до частин 1-4, 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.