ПОСТАНОВА
Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №820/987/17
адміністративне провадження №К/9901/65/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
касаційну скаргу Державної міграційної служби України
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (головуючий суддя - Спірідонов М.О., судді - Панченко О.В., Волошин Д.А.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року (головуючий суддя - Старосуд М.І., судді - Лях О.П., Яковенко М.М.)
у справі № 820/987/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог.
1. 06 березня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач 1, скаржник), Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач 2, ГУ ДМС України в Харківській області), в якому просив:
- скасувати рішення Державної міграційної служби України від 10.02.2017р. № 6-17;
- скасувати наказ ГУ ДМС України в Харківській області від 13.10.2016р. №168 про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов`язати ГУ ДМС України в Харківській області прийняти рішення про прийняття заяви про визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту від ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення прийняте відповідачем про відмову у визнанні біженцем є необґрунтованим та незаконним, оскільки це рішення приймалося без врахування та без дослідження всіх обставин, які мають юридичне значення і стосуються справи, зокрема - неврахування актуальної інформації про внутрішньовійськовий конфлікт та загальнопоширене насильство у країні походження позивача - Сирії .
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково:
3.1. Скасовано рішення Державної міграційної служби України від 10.02.2017р. № 6-17;
3.2. Скасовано наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 13.10.2016р. №168 про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
3.3. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачі не дослідили в повному обсязі підстави та обставини, з якими Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" пов`язує надання статусу особи, яка потребує додаткового захисту, а також не врахували ситуацію внутрішнього збройного конфлікту та систематичного порушення прав людини в Сирії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
5. 02 січня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року.
6. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
7. В обґрунтування поданої касаційної скарги Державна міграційна служба України вказує на те, що суди попередніх інстанцій, встановлюючи фактичні обставини справи та вирішуючи спір по суті, застосували норми матеріального права, які не підлягали застосуванню. Так, зокрема, суди, задовольняючи частково позовні вимоги, здійснювали посилання на норми ч. 6 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту", які регламентують питання щодо відмови в оформленні документів, в той час, як предметом спору є рішення відповідачів про відмову в прийнятті заяви, питання щодо якої регулюються приписами ч. 6 ст. 5 вказаного Закону. Крім того, скаржником вказується на неправомірність повторного використання судами Резолюцій Ради Безпеки ООН, Рекомендацій Ради Безпеки ООН 2013-2015 років, які вже були прийняті під час судового розгляду справи № 820/4304/17.
8. 12 лютого 2018 року судом касаційної інстанції отримано відзив позивача на касаційну скаргу, в якому зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права на підставі всебічно з`ясованих обставин справи, а тому підстави для їх скасування чи зміни - відсутні.
9. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2018 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
10. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року касаційну скаргу Державної міграційної служби України призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
11. ОСОБА_1 є громадянином Сирійської Арабської Республіки, проживав у м. Камишли. У 2008 році приїхав на навчання в Україну (м. Харків) де закінчив підготовчий факультет Національного фармацевтичного університету, після чого виїхав на навчання до Російської Федерації (м. Чебоксари). У 2010 році повернувся в Україну (м. Дніпропетровськ) де навчався у місцевій медичній академії. У жовтні 2013 року, через закінчення реєстрації позивач не зміг продовжити навчання та був відрахований з університету. На даний час у випадку повернення позивача на Батьківщину, його буде рекрутовано до армії і він буде змушений вбивати своїх співгромадян, в тому числі мирне населення, в той час як, усе це суперечить його внутрішньому переконанню та поглядам, у тому випадку, якщо він відмовиться, то його можуть вбити як дезертира. Також представником позивача було зазначено, що військові дії у Сирії засуджуються міжнародним співтовариством, про що свідчить: Резолюції Ради Безпеки ООН від 19.12.2013р. №68/182, 22.02.2014р. №2139(2014) 14.07.2014р., №2165(2014), 18.12.2014р, №2191(2014) та №2258(2015) від 22.12.2015р.; Рекомендації УВКБ ООН з питання міжнародного захисту щодо осіб які покидають Сирійську Арабську Республіку (від 22 жовтня 2013р., від 27 жовтня 2014р., 1 листопада 2015р.), Доповіді Незалежної міжнародної комісії з розслідування подій ООН в Сирійській Арабській Республіці, Доповіді Генерального секретаря про здійснення резолюцій №2139 (2014), 2165(2014), №2191(2014), №2258(2015) Ради Безпеки ООН та інші.
12. 13.10.2016 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
13. 13.10.2016 року в управлінні Державної міграційної служби України в Харківській області позивач отримав повідомлення №80 від 13.10.2016 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
14. У повідомленні зазначено, що підставою для відмови в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є наказ №168 від 13.10.2016 року.
15. Наказом Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області № 168 від 13.10.2016 року відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянину Сирійської Арабської республіки ОСОБА_1 через відсутність умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
16. Позивач не погодився з таким рішенням управління Державної міграційної служби України в Харківській області та направив скаргу до Державної міграційної служби України, в якій просив скасувати наказ управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 168 від 13 жовтня 2016 року про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
17. 02.03.2017 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області №5 від 27.02.2017 року в якому було зазначено, що Державною міграційною службою України прийнято рішення від 10.02.2017 року №6-17 про відхилення його скарги на рішення Головного Управління Державної міграційної служби України у Харківській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
18. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI): біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
20. Пункт 1 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI: особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.