Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 191/2795/16-к
провадження № 51 -733 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О.П.,
суддів: Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря
судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Гладкого О. Є.,
засудженого ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції ),
захисника Моськіної С. М. ( в режимі відеоконференції ),
представника потерпілих Грачова М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040000001087, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 287 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з експлуатацією транспортних засобів. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
Вирішено питання щодо цивільних позовів, процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року зазначений вирок місцевого суду в частині вирішення цивільних позовів скасовано та призначено в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок залишено без зміни.
Згідно вироку, 14 листопада 2015 року приблизно о 20.00 год, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного спяніння та знаходячись на території садівничого товариства "Роднічок", розташованого на території Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, будучи особою, яка відповідно до п. 2.2. Правил дорожнього руху України використовує транспортний засіб на законних підставах, та маючи право на керування автомобілем "ВАЗ 21124" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_2, тобто будучи відповідальним за експлуатацію зазначеною транспортного засобу, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного спяніння, оскільки бачив, що останній вживає спиртні напої, всупереч вимог п.2.9 г) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого "Водію забороняється: передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного спяніння...", передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, в районі дачної ділянки НОМЕР_3 садівничого товариства "Роднічок", розташованого за вищевказаною адресою, допустив ОСОБА_3 до керування зазначеним автомобілем, шляхом передачі керма автомобіля, перед цим, надавши усну згоду на керування транспортним засобом ОСОБА_3 на дачній ділянці вказаного товариства.
14 листопада 2015 року приблизно 21.10 год, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння,чим заздалегідь позбавивши себе можливості об`єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, будучи допущеним особою, яка використовує транспортний засіб на законних підставах, до керування автомобілем "ВАЗ 21124" реєстраційний номер НОМЕР_1, в салоні якого на передньому пасажирському сидінні перебував пасажир ОСОБА_1, рухався по автодорозі, яка проходить по території с. Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області, з боку м. Синельникове в напрямку автодороги "Харків-Сімферополь", де в районі домоволодіння №1 по вул. Крупської в с. Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області в силу стану алкогольного спяніння та, як наслідок, втрати концентрації, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не обрав безпечної швидкості руху і, втративши можливість контролювати рух транспортного засобу, в порушення п.12.1. Правил дорожнього руху України, допустив виїзд автомобіля, за межі проїжджої частини дороги праворуч з послідуючим наїздом на огорожу вищезазначеного домоволодіння. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "ВАЗ 21124" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Просить оскаржувані судові рішення скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання; речові докази по справі: біологічні зразки крові ОСОБА_1, змиви речовини бурого кольору, вилучені в ході огляду автомобіля - знищити; автомобіль ВАЗ 21124, 2005 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні в Синельниківському ВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути спадкоємцю законного власника - ОСОБА_4 ; цивільні позови потерпілих залишити без розгляду; процесуальні витрати віднести на рахунок держави. Зазначає, що дані рішення є незаконними та необґрунтованими і винесені на підставі неналежних та недопустимих доказах з порушенням вимог кримінального процесуального закону та вони не відповідають ст. 370 КПК України. Крім того, вказує на неправильну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій, зазначає про неповноту та невідповідність висновків цих судів фактичним обставинам провадження щодо доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вважає, що призначене йому покарання є надто суворим, оскільки судом не було в повній мірі враховано особу винного та наявність обставин, що на його думку, пом`якшують покарання. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гладкий О. Є. та представник потерпілих Грачов М. С. вважають касаційну скаргу необґрунтованою і просять залишити її без задоволення.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Моськіна С. М. вважають касаційну скаргу обґрунтованою і просять її задовольнити.
Мотиви Суду