Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 201/17419/17
Провадження № 51-6802км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Слободян О. М.,
за участю:
прокурора Гладкого О. Є.,
захисника Бартош-Стрєльникова А. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бартош-Стрєльникова А. В. на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650003666 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2018 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за те, що він 27 жовтня 2017 року приблизно о 07:40, знаходячись біля будинку № 103 по пр. Гагаріна у м. Дніпро, схопив рукою ОСОБА_2 за куртку та затиснув рот, після чого потягнув потерпілу в занедбану будівлю, де повалив на землю та, долаючи опір, витягнув із кишені курточки гаманець, в якому знаходилися гроші в сумі 1000 грн. Під час спроби потерпілої покликати на допомогу, ОСОБА_1 погрожував їй спричиненням тілесних ушкоджень, а коли його дії були помічені, втік із місця злочину.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Бартош-Стрєльников А. В. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, призначивши новий розгляд провадження в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог стверджує, що розгляд провадження судами здійснено неповно та однобічно, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам. Посилається на те, що при призначенні ОСОБА_1 покарання судом не враховані пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, повне відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зазначає, що при обранні виду та міри покарання не достатньо враховано дані про особу засудженого, який страждає хронічним захворюванням, раніше не судимий, за місцем роботи характеризувався позитивно, має стійкі соціальні зв`язки, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра. Вказує, що суд не мав права розглядати провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки законному представнику потерпілої не були зрозумілі обставини провадження. Стверджує, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не спростував доводи, викладені в апеляційних скаргах.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Бартош-Стрєльников А. В. підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор Гладкий О. Є. заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом, а тому твердження захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неповноту та однобічність судового розгляду не перевіряються.
Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оскаржується.
У касаційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і таких порушень судом касаційної інстанції не встановлено.
Твердження захисника про те, що суд не мав права розглядати провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки законному представнику потерпілої не були зрозумілі обставини провадження, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і свого підтвердження не знайшли.
З технічного запису судового засідання вбачається, що представник малолітньої потерпілої ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційному суду підтвердили, що вони давали згоду на розгляд цього провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, а обставини скоєння злочину, які визнав ОСОБА_1, законному представнику зрозумілі. Також представник малолітньої потерпілої підтвердила, що вона погодилась на не дослідженні доказів щодо тих обставин, які не заперечувалися сторонами кримінального провадження, а наслідки застосування такого порядку розгляду їй були судом роз`ясненні і зрозумілі.