Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 761/31918/14-к
Провадження № 51-795км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Матієк Т. В., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Слободян О. М.,
за участю:
прокурора Кравченко Є. С.,
захисника Легких В. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100100010857, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, уродженця м. Батумі, республіки Грузія, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 25 вересня 2014 року за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді арешту на строк 60 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за таких обставин.
06 жовтня 2014 року приблизно о 12:00, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні ТОВ "Домінос Піцца", що розташованого по вул. Артема, 77, у м. Києві, з телефонної стійки повторно таємно викрав мобільний телефон марки "НТС", який належав ОСОБА_2, заподіявши йому матеріальну шкоду на суму 1295 грн 84 коп.
Після цього ОСОБА_1 вийшов із приміщення ТОВ "Домінос Піцца" через запасний вихід, однак із викраденим був затриманий працівниками міліції.
Виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні цього кримінального правопорушення, суд першої інстанції, оцінивши в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, дійшов висновку про те, що одним із основних доказів сторони обвинувачення є протокол огляду місця події від 06 жовтня 2014 року, однак при його складанні було істотно порушено права ОСОБА_1, якому не були роз`яснені його права та обов`язки. Також ОСОБА_1 не було забезпечено перекладачем, хоча він потребував його послуг, оскільки є громадянином Грузії, українською мовою не володів. Цей протокол ОСОБА_1 не підписаний, а факт відмови від підписання не зазначений у протоколі та не засвідчений підписами понятих.
Суд констатував, що показання ОСОБА_1 про те, що такої процесуальної дії як огляд місця події та вилучення телефону за його участю не проводилось, повністю узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_2 . При цьому суд визнав, що слідчий Москальов Є. О. не мав повноважень проводити огляд місця події.
Окрім того, суд визнав недопустимим доказом - протокол огляду предмету від 08 жовтня 2014 року відповідно до якого на момент огляду мобільний телефон знаходився в поліетиленовому пакеті, зав`язаному чорною ниткою та скріплений печаткою "Для довідок", хоча під час огляду місця події телефон не опечатувався.
У вироку вказано, що показання свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є показаннями з чужих слів, а тому в силу ч. 7 ст. 97 КПК України є недопустимим доказом, оскільки давались співробітниками оперативного підрозділу щодо пояснень, наданих їм під час здійснення оперативної розшукової діяльності.
При цьому версія ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв крадіжки мобільного телефону, а знайшов його, стороною обвинувачення не спростована.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд провадження в цьому суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції не вжив всіх заходів для виклику і допиту свідка ОСОБА_4, не застосував примусовий привід до цього свідка, а також здійснив розгляд провадження за відсутності потерпілого, належним чином неповідомленого про дату, час і місце судових засідань. Посилається на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення від захисника Легких В. В. в якому вказується, що потерпілий ОСОБА_2 був належно повідомлений про розгляд провадження судом апеляційної інстанції, а на забезпеченні участі свідка ОСОБА_4 прокурор не наполягав.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кравченко Є. С. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник Легких В. В. заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.