Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
місто Київ
справа № 357/10176/18
провадження № 61-48317св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2018 року у складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Олійника В. І., Кулішенка Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Юзефович Н. У. у вересні 2018 року звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження, просила суд встановити факт участі її, ОСОБА_1 , з 14 червня до 15 червня 1986 року в роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.
ОСОБА_1 обґрунтовувала вимоги заяви тим, що встановлення цього факту необхідно для захисту її порушеного права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки рішенням начальника Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області від 22 листопада 2013 року № 25590/3 їй відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Підставою для відмови стала відсутність первинних документів, що підтверджують факт участі у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які на момент звернення до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області у державних архівах та на підприємстві не збереглися.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначив, що факт участі ОСОБА_1 з 14 червня до 15 червня 1986 року в роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, встановлений судом, не тягне за собою будь-яких юридичних наслідків для заявника, рішення суду про встановлення такого факту не може бути підставою згідно із законом для вирішення питання про призначення їй пенсії зі зниженим пенсійним віком, а саме для цього заявник і просить встановити цей факт. Зважаючи на наведене, подана заява не може бути предметом судового розгляду в порядку окремого провадження у цивільній справі.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що встановлення факту того, що робота заявника в зоні відчуження породжує для неї юридичні і правові наслідки та іншим чином захистити її права неможливо, безпідставні, так як законодавством визначено певний позасудовий порядок вирішення цього питання та передбачено її право на оскарження у судовому порядку саме відмови відповідного органу у встановленні такого факту.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційні скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що під час перевірки правильності ухвали суду першої інстанції апеляційний суд вийшов за межі вимог заяви, почав розгляд підстав, необхідних для порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської АЕС, а також підстав для визначення статусу потерпілого. Заявник зазначає, що має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зумовлено відсутністю первинних документів, необхідних для подання до Управління пенсійного фонду з метою призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Заявник зазначає, що іншого способу встановлення факту участі у ліквідації Чорнобильської АЕС у 1986 році не передбачено. Апеляційний суд не встановив причин звернення до суду, не з`ясовував обставини, що мають значення для справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області просило відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку подано в порядку розгляду заяв окремого провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України у перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).