Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 537/1499/16-ц
провадження № 61-18994св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Кременчуцька міська рада Полтавської області, міський голова м. Кременчука Малецький Віталій Олексійович, Комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 листопада 2016 року у складі судді Степури А. А. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 березня 2017 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Абрамова П. С., Гальонкіна С. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області, міського голови м. Кременчука Малецького В. О., Комунального підприємства (далі - КП) "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням міського голови Бабаєва О . М. від 01 липня 2014 року № 174-КВ його було призначено на посаду директора КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" тимчасово з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року та згідно з укладеним контрактом.
Розпорядженням секретаря міської ради Івка В. М. від 16 вересня 2014 року № 240-КВ термін дії укладеного з ним контракту на вказаній посаді було продовжено до 30 вересня 2015 року шляхом укладення додаткової угоди.
Розпорядженням секретаря міського голови від 05 серпня 2015 року № 214-КВ термін дії укладеного з ним контракту на посаді директора КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" продовжено до 30 вересня 2018 року шляхом укладення додаткової угоди.
Зазначав, що розпорядженням міського голови Малецького В. О. від 09 лютого 2016 року № 53-КВ "Про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 " з ним розірвано строковий трудовий договір, укладений у формі контракту на посаді директора КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг", на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, та звільнено його з посади 09 лютого 2016 року.
Зі змісту преамбули розпорядження міського голови вбачається, що під поновленим на роботі працівником, який раніше виконував цю роботу, мається на увазі ОСОБА_9, яка 09 лютого 2016 року подала заяву про дострокове переривання відпустки по догляду за дитиною.
Зазначав, що розпорядженням міського голови Бабаєва О. М. від 16 листопада 2010 року № 554-Р ОСОБА_9 з 18 листопада 2010 року було призначено директором КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" згідно з укладеним контрактом.
Додатковою угодою до контракту від 05 грудня 2011 року строк дії контракту був визначений з 18 листопада 2010 року по 31 грудня 2013 року.
До закінчення дії контракту, а саме розпорядженням міського голови Бабаєва О. М. від 23 грудня 2013 року № 340-КВ директору КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" ОСОБА_9 була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24 грудня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилався на те, що за два місяці до 31 грудня 2013 року (закінчення дії контракту) ОСОБА_9 не повідомляла міського голову про свій намір продовжити строк дії контракту, термін дії укладеного з ОСОБА_9 контракту за угодою сторін продовженим не був, новий чи інший контракт з нею не укладався.
31 серпня 2015 року ОСОБА_9 звернулася до міського голови із заявою про дострокове переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07 вересня 2015 року. Дату переривання відпустки вона декілька разів змінювала.
ОСОБА_9 було повідомлено про закінчення терміну дії укладеного з нею 18 листопаду 2010 року контракту на посаді директора КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг", а також їй було повідомлено про її обов`язкове працевлаштування згідно з вимогами статті 184 КЗпП України за обраною нею посадою згідно списку вільних вакансій та було повідомлено про зайняття посади директора КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" іншою особою. ОСОБА_9 відмовилася займати вільні вакантні посади, які були їй запропоновані.
За наслідками розгляду чергової заяви ОСОБА_9 щодо припинення відпустки по догляду за дитиною, поданою нею 09 лютого 2016 року, міський голова Малецький В. О. прийняв розпорядження про розірвання з ОСОБА_1 строкового договору на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України та про його звільнення з посади директора КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг".
Вважав, що розпорядження міського голови щодо його звільнення суперечить вимогам законодавства.
Такими діями відповідача йому також заподіяна моральна шкода, яку він оцінював у 100 000 грн. Крім того, просив виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним розпорядження міського голови Малецького В. О. від 09 лютого 2016 року № 53-КВ "Про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 " та поновити його на посаді директора КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" на існуючих до звільнення умовах строкового трудового договору; стягнути з КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі, у сумі, яка відповідатиме розрахунку - 461,52 грн середньоденного заробітку помножені на кількість робочих днів вимушеного прогулу; стягнути з Кременчуцької міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету на його користь у відшкодування моральної шкоди компенсацію у розмірі 100 000 грн; допустити до негайного виконання рішення у частині його поновлення на посаді директора КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; покласти на міського голову м. Кременчука Малецького В. О. (службову особу, винну у незаконному звільнені) обов`язок покрити заподіяну підприємству шкоду у зв`язку з оплатою йому (позивачу) часу вимушеного прогулу та стягнути з відповідачів на його користь понесені ним у справі документально підтверджені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним розпорядження міського голови Малецького В. О. № 53-КВ від 09 лютого 2016 року "Про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" на існуючих до звільнення умовах строкового трудового договору з доповненнями.
Стягнуто з КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі у сумі з розрахунку - 461,52 грн середньоденного заробітку. Відповідна сума не враховує обов`язкових податкових платежів, що повинні бути нараховані та утриманні КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" при виплаті.
Стягнуто з Кременчуцької міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди
Допущено до негайного виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг".
Допущено до негайного виконання рішення суду у частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць.
У задоволені іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 було незаконно звільнено до припинення дії контракту на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки на час його звільнення строк дії контракту з працівником, який раніше виконував цю роботу, -- ОСОБА_9 закінчився, як і загальний 5-річний строк, на який може бути він укладений за змістом пункту 4 розпорядження Кременчуцького міського голови від 31 січня 2007 року № 49-Р "Про порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій, їх дочірних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Кременчука".
Крім того, суд звернув увагу на те, що частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, проте ОСОБА_1 не пропонувалися вакантна посада чи робота за відповідною професією або спеціальністю, чи інша вакантна посада, що існували на день його звільнення.
Також, при звільненні позивача було порушено вимоги пункту 24 розпорядження Кременчуцького міського голови від 31 січня 2007 року № 49-Р "Про порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій, їх дочірних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Кременчука", а саме про те, що у разі розірвання контракту з ініціативи власника або органу управління майном начальником відповідного управління на ім`я міського голови надається подання, в якому обґрунтовується причина звільнення. До зазначеного подання додаються акти, матеріали службового розслідування, пояснювальна записка керівника підприємства на ім`я міського голови, медична довідка, інші документи, що стосуються підстав звільнення. Зазначене подання повинно бути погоджено з заступником міського голови відповідно до розподілу обов`язків. Проте вказаного порядку звільнення проведено не було.
Додатковим рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 грудня 2016 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області відхилено.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначився із спірними правовідносинами та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
При цьому апеляційний суд відхилив усі доводи апеляційного скарги відповідача, зокрема й щодо того, що контракт з ОСОБА_9 не закінчився, а також про недопустимість звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Кременчуцька міська рада Полтавської області,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, положення Закону України "Про відпустки", якими встановлено, що при наданні працівнику відпустки для догляду за дитиною за нею зберігається її посада, тому при виході з відпустки ОСОБА_9 мала право на зайняття своєї посади, а не на працевлаштування, як на те помилково послалися суди.
Вважає, що помилковим є висновок судів про те, що строк дії контракту з ОСОБА_9 закінчився, оскільки відповідно до частини першої статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Тобто, зазначена норма, на думку заявника, встановлює право роботодавця, а не обов`язок, після закінчення строку трудового договору звільнити працівника або продовжити з ним співпрацю. Зазначає, що оскільки розпорядження про звільнення ОСОБА_9 не приймалося, то її трудовий договір було продовжено на невизначений строк.
Посилається на те, що судами не було належним чином досліджено у чому саме полягала завдана позивачу моральна шкода, тому ця його вимога була задоволена помилково.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду