Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 495/9109/17
провадження № 61-2814св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Мале колективне підприємство "Мрія-2",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Білгород-Дністровська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Малого колективного підприємства "Мрія-2" на постанову Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року Мале колективне підприємство "Мрія-2" (далі МКП
"Мрія-2") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа - Білгород-Дністровська міська рада, про визнання договорів недійсними та витребування майна.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 07 серпня 2013 року між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_3, та МКП "Мрія-2, в особі директора ОСОБА_4, було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Чужовською Н. Ю., відповідно до якого МКП "Мрія-2" було надано позику в розмірі 820 000,00 грн на строк до 07 листопада 2013 року.
Посвідчуючи договір позики, приватний нотаріус належно не перевірив повноважень директора МКП "Мрія-2" на укладення такого договору за відсутності підпису головного бухгалтера МКП "Мрія-2". Отримані за договором позики грошові кошти ОСОБА_4, не були зараховані на банківський рахунок МКП "Мрія-2", що підтверджується наданими ПАТ "Універсал Банк" відомостями про рух коштів по рахунку МКП "Мрія-2" за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2015 року, а також не були відображені у балансі підприємства, та не використовувались на цілі, передбачені статутом.
На забезпечення зобов`язань за договором позики, 07 серпня 2013 року між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_3, та МКП "Мрія-2", в особі директора ОСОБА_4, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Чужовською Н. Ю., за яким МКП "Мрія-2" передало ОСОБА_1 в іпотеку нежитлову будівлю - магазин змішаної торгівлі, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 168,2 кв.м.
Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні МКП "Мрія-2" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 17 квітня 1995 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5, кадастровий номер не присвоювався. Відповідно до статей 116, 118, та 123 ЗК України, відчуження житлового будинку, будівлі або споруди можливо після отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку, оформлення якого передбачає встановлення розмірів земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру, а тому договір іпотеки від 07 серпня 2013 року був посвідчений приватним нотаріусом з порушенням вимог статей 7, 34, 49 ЗУ "Про нотаріат" та пунктів 31, 62, 72 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 03 березня
2004 року № 20/5.
В той же день, 07 серпня 2013 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. посвідчено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодавець засвідчує, що він надав іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.
20 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та МКП "Мрія-2", в особі директора ОСОБА_4, укладено договір про внесення змін № 1 до договору позики грошей від 07 серпня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., яким внесено зміни до договору позики від 07 серпня 2013 року, зокрема збільшено суму позики до 1 124 056,00 грн та змінено дату повернення позики - до березня 2014 року.
05 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу Ѕ частки магазину змішаної торгівлі, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що договори позики та іпотеки були укладені директором МКП "Мрія-2" - ОСОБА_4 з перевищенням наданих їй статутом повноважень, оскільки не були схвалені загальними зборами засновників МКП "Мрія-2", грошові кошти за договором позики МКП "Мрія-2" не отримувало, позивач просив визнати недійсним договір позики, укладений між
ОСОБА_1 , від імені якої діяв - ОСОБА_3, та МКП "Мрія-2", в особі директора ОСОБА_4, посвідчений 07 серпня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., за реєстровим № 3038; визнати недійсним договір іпотеки від 07 серпня 2013 року магазину змішаної торгівлі, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , загальною площею
1 168,2 кв.м, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 3039; визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від
07 серпня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 3041; визнати недійсним договір про внесення змін №1 від 20 вересня 2013 року до договору позики від 07 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 3852; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., реєстровий № 5754; витребувати з володіння ОСОБА_3, ОСОБА_2, на користь МКП "Мрія-2" магазин змішаної торгівлі, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від
28 серпня 2018 року позов МКП "Мрія-2" задоволено.
Поновлено МКП "Мрія-2" строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Визнано недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_3, та МКП "Мрія-2", в особі директора ОСОБА_4, посвідчений 07 серпня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., за реєстровим номером 3038.
Визнано недійсним договір іпотеки від 07 серпня 2013 року магазину змішаної торгівлі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається з: магазину змішаної торгівлі літ. "Б", загальною площею 1 168,2 кв.м, укладений між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_3, та МКП "Мрія-2", в особі директора ОСОБА_4 .
Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від
07 серпня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., за реєстровим номером 3041, укладений між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_3, та МКП
"Мрія-2", в особі директора ОСОБА_4 .
Визнано недійсним договір про внесення змін №1 від 20 вересня 2013 року до договору позики від 07 серпня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю.,за реєстровим номером 3852.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., за реєстровим номером № 5754.
Витребувано з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь МКП "Мрія-2", магазин змішаної торгівлі, розташований за адресою: АДРЕСА_1, літ. "Б", загальною площею 1 168,2 кв.м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю поважних причин пропуску МКП "Мрія-2" строку звернення до суду, оскільки позивач не знав про існування оскаржуваних договорів, не давав згоду на їх укладання, більш того встановлено, що задля укладання договору іпотеки були підроблені підписи іншого співзасновника ОСОБА_5 у протоколах загальних зборів № 8 та
№ 10, про що свідчать висновки судово-почеркознавчої експертизи, що є підставою для поновлення МКП "Мрія-2" строку звернення до суду за захистом порушених прав. З огляду на те, що МКП "Мрія-2" не надавало згоди на укладення директором МКП "Мрія-2" ОСОБА_4 договору позикивід
07 серпня 2013 року, який вона уклала за відсутності підпису головного бухгалтера МКП "Мрія-2" та не в інтересах підприємства, оскільки позичені нею грошові кошти не були зараховані на банківський рахунок МКП "Мрія-2" та не використовувались на цілі, передбачені статутом, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про визнання недійсним зазначеного договору, а також договору про внесення змін №1 від 20 вересня 2013 року до договору позики від 07 серпня 2013 року.
Відповідно до пункту 6.5. статуту МКП "Мрія-2", ОСОБА_4 не мала права розпоряджатися майном і засобами підприємства без уповноваження на вчинення таких дій загальними зборами засновників підприємства. Ураховуючи наведене, а також висновок судово-почеркознавчої експертизи, яким встановлено підроблення підпису ОСОБА_5 у протоколах № 8 та № 10 загальних зборів МКП "Мрія-2" про надання згоди на укладення з
ОСОБА_1 договору позики, іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також відсутність у договорі іпотеки такої істотної його умови, як кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки, суд першої інстанції вважав обгрунтованими позовні вимоги МКП "Мрія-2" про визнання недійсним договору іпотеки від
07 серпня 2013 року, а також похідного від нього договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 серпня 2013 року.
Оскільки у ОСОБА_1 право власності на предмет іпотеки за недійсними договорами не виникло, вона не мала права відчужувати Ѕ частину магазину змішаної торгівлі на користь ОСОБА_2, а тому укладений між ними договір купівлі-продажу від 05 грудня 2014 року частини магазину змішаної торгівлі, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 підлягає визнанню недійсним.
З огляду на те, що магазин змішаної торгівлі вибув з володіння МКП "Мрія-2" поза його волею, незаконним шляхом, що порушує право власності позивача на зазначене майно, суд першої інстанції вважав обгрунтованими позовні вимоги підприємства про витребування на його користь магазину змішаної торгівлі з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_1, задоволено частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову МКП "Мрія-2" відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог МКП
"Мрія-2" про визнання недійсними договору іпотеки від 07 серпня 2013 року, договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 серпня 2013 року та похідного договору купівлі-продажу від 05 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки відповідно до пункту 6.5 статуту МКП "Мрія-2" право розпорядження майном мають загальні збори засновників, тоді як другий співзасновник МКП "Мрія-2" ОСОБА_5 не підписувала протоколи загальних зборів засновників МКП "Мрія-2" № 8 від 02 серпня
2013 року та № 10 від 20 вересня 2010 року про надання згоди на укладення оспорюваних договорів. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо поважності пропуску МКП "Мрія-2" позовної давності, посилаючись на те, що відповідно до статуту МКП "Мрія-2" директор підприємства підзвітний у своїй діяльності загальним зборам, а тому відсутність контролю за діяльністю директора підприємства не є поважною причиною пропуску позовної давності, у зв`язку з чим дійшов висновку, що МКП "Мрія-2" могло дізнатися про укладення оскаржуваних договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя у день їх укладення, тобто 07 серпня
2013 року, тоді як з позовом до суду МКП "Мрія-2" звернулось поза межами позовної давності - у листопаді 2017 року, за відсутності поважних причин для її поновлення, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Оскільки вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 є похідною від вимог про визнання недійсними договору іпотеки від 07 серпня 2013 року та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 серпня 2013 року, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. Вимоги про витребування магазину з володіння ОСОБА_2 на користь МКП "Мрія-2" також не підлягають до задоволення, оскільки вони є похідними від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05 грудня 2014 року, а вимоги МКП "Мрія-2" про витребування магазину від ОСОБА_3 могли бути задоволені лише у випадку задоволення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазину від 05 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яких позивач не заявляв. Позовні вимоги МКП "Мрія-2" про визнання недійсним договору позики від 07 серпня 2013 року апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки статут підприємства не містить обмежень директора МКП "Мрія-2" на укладення такого виду угод.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2018 року виправлено описку у вступній та резолютивній частинах постанови Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року, замість невірно зазначеного - "мале приватне підприємство "Мрія-2", вказано правильну назву - "мале колективне підприємство "Мрія-2".
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, МКП
"Мрія-2" просило скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від
13 грудня 2018 року, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема заявник вказував на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що грошові кошти за договором позики від
07 серпня 2013 року не були зараховані на рахунок МКП "Мрія-2" і не були використані на цілі, передбачені статутом підприємства, а тому сам по собі факт підписання сторонами договору позики без передання грошових коштів не породжує у позичальника обов`язку повертати грошові кошти. Поза увагою апеляційного суду залишилось і те, що оскаржувані договори позики та іпотеки укладені директором МКП "Мрія-2" - ОСОБА_4 з перевищенням наданих їй статутом повноважень, оскільки укладені за відсутності погодження загальними зборами засновників МКП "Мрія-2". Крім того, в договорі іпотеки відсутня така його істотна умова як кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки. Визнаючи неповажними причини пропуску позовної давності, апеляційний суд не надав оцінку викладеним у заяві доводам поважності причин пропуску цього строку та необгрунтовано застосував позовну давність до позовних вимог про визнання недійсними договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя та договору купівлі-продажу від 05 грудня 2014 року. Висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування магазину у ОСОБА_3 з огляду на те, що такі позовні вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу магазину, які позивачем не заявлялись, є помилковим, оскільки МКП "Мрія-2" звернулося до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, яке вибуло поза його волею, а не з позовом про визнання недійсним договору про відчуження майна. Право власника витребовувати майно від особи, яка не є стороною недійсного правочину, підлягає захисту шляхом подання віндикаційного позову від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. З урахуванням наведеного вважало, що апеляційний суд, не спростувавши законність та обгрунтованість висновків суду першої інстанції, які грунтуються на належно досліджених та оцінених ним доказах, здійснив переоцінку доказів та неправильно застосував норми матеріального права, скасувавши правильне по суті рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому він зазначав, що грошові кошти за договором позики від 07 серпня 2013 року були передані представнику позичальника безпосередньо при підписанні сторонами зазначеного договору готівкою, що засвідчується підписами сторін на договорі позики. Директор МКП "Мрія-2" ОСОБА_6 під час укладання договору позики діяла в межах наданих їй повноважень, отримання згоди засновників МКП "Мрія-2" на укладення цього договору не було обов`язковим. З огляду на те, що від імені позивача оскаржувані договори укладав директор, який діяв на підставі статуту та є підзвітним загальним зборам засновників підприємства, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність поважних причин пропуску МКП "Мрія-2" позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Посилання заявника на наявність кримінальних проваджень щодо протиправних дій ОСОБА_4 відносно підприємства є необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_4 злочину та постанови про визнання МКП "Мрія-2" потерпілим. Задовольняючи позовні вимоги про витребування на користь МКП "Мрія-2" магазину з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд першої інстанції не встановив чи вибуло майно з володіння власника поза його волею та чи є відповідачі добросовісними набувачами такого майна. Крім того, висновки суду першої інстанції не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема в матеріалах справи наявні лише фотокопії оскаржуваних договорів та відсутня копія статуту МКП "Мрія-2", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин. З огляду на зазначені обставини, вважав, що апеляційний суд повно і всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, обгрунтований тим, що на момент посвідчення оскаржуваних договорів директор МКП "Мрія-2" - ОСОБА_4 діяла в межах наданих їй повноважень. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідачам було відомо про обмеження повноважень директора МКП "Мрія-2", а тому такі обмеження не мають юридичної сили для відповідачів. Зазначала, що за рахунок отриманих за договором позики від 07 серпня 2013 року грошових коштів були погашені кредити МКП "Мрія-2" на суму 277 536,68 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку в ПАТ "Універсал Банк". Досудове розслідування у кримінальних провадженнях, про які зазначає позивач, триває з 2015 року, однак МКП "Мрія-2" до цього часу не визнано потерпілим, відсутні також і докази вручення колишньому директору ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення. В іншому ОСОБА_1 повністю підтримала доводи ОСОБА_3, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що засновниками МКП "Мрія-2" на момент вчинення оскаржуваних правочинів були ОСОБА_5 та
ОСОБА_4
07 серпня 2013 року між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_3, та МКП "Мрія-2", в особі директора ОСОБА_4, яка діяла на підставі статуту, протоколу № 02/06 загальних зборів засновників МКП "Мрія-2" від 04 грудня 2006 року, протоколу № 01/11 загальних зборів засновників МКП "Мрія-2" від
26 грудня 2011 року та контракту від 26 грудня 2011 року, було укладено договір позики, відповідно до якого представник позикодавця передав, а представник позичальника прийняв у власність грошові кошти у розмірі 820 000,00 грн, що еквівалентно 100 000,00 доларів США, на строк до 07 листопада 2013 року.
На забезпечення виконання зобов`язань МКП "Мрія-2" за договором позики,
07 серпня 2013 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3, та МКП "Мрія-2", в особі директора - ОСОБА_4, укладено іпотечний договір, відповідно до якого МКП "Мрія-2" передало в іпотеку належний йому магазин змішаної торгівлі, загальною площею 1 171,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2.3 договору іпотеки, сторони визначили вартість предмета іпотеки у розмірі 3 894 989,00 грн.
Цього ж дня, 07 серпня 2013 року між тими ж сторонами було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 3041, підписанням якого іпотекодавець засвідчив, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмета іпотеки у власність), у випадку виникнення в іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог законодавства.
Земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки знаходиться у постійному користуванні МКП "Мрія-2" на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів Одеської області 17 квітня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5, кадастровий номер не присвоювався.
20 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та МКП "Мрія-2" укладено договір про внесення змін до договору позики №1 від 07 серпня 2013 року, яким пункт 1 договору позики викладено в новій редакції, а саме: позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти у розмірі 1 124 056 грн, що в еквіваленті за домовленістю сторін складає 137 080,00 доларів США, на строк до 20 березня 2014 року.
05 грудня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_3 купив Ѕ частку магазину змішаної торгівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Цього ж дня, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим № 5754, відповідно до якого
ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила Ѕ частку магазину змішаної торгівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з повідомленням ПАТ "Універсал Банк" від 01 грудня 2016 року №1321545 щодо руху коштів по рахунку МКП "Мрія-2" № НОМЕР_3 за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2015 року, грошові кошти за договором позики від 07 серпня 2013 року на рахунок МКП "Мрія-2" не надходили. Відсутність надходження грошових коштів, отриманих за договором позики до каси підприємства підтверджується витягом з касової книги з січня 2013 року по березень 2015 року.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5.5 статуту МКП "Мрія-2", директор має право одержувати готівку від юридичних, фізичних осіб і населення для придбання товарно-матеріальних цінностей, закупівлі сільгосппродукції, а також для інших цілей, що стосуються діяльності підприємства.