Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 566/1316/16-ц
провадження № 61-1604св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко Ольга Йосипівна, Орган опіки та піклування Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 18 серпня 2017 року у складі судді Феськова П. В. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 08 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Шеремет А. М., Григоренка М. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко О. Й., Служба у справах дітей Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області, про визнання недійсним договору іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5 610,00 доларів США на придбання житла та 810,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою 1,00 % щомісяця на строк до 21 квітня 2022 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, 24 квітня 2007 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко О. Й. 24 квітня 2007 року.
Зазначений договір іпотеки немає жодного застереження про те, що неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право користування нерухомим майном, переданим в іпотеку. При укладенні цього договору приватний нотаріус Млинівського нотаріального округу Рівненської області Рідченко О. Й. не перевірила наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення цього правочину та чи не порушує він прав дітей на житло.
На підставі зазначеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір іпотеки, укладений 24 квітня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 18 серпня 2017 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує вимоги статті 177 СК України. Однак сама по собі відсутність такого дозволу не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що вчинення оскаржуваного правочину призвело до звуження прав та законних інтересів дітей щодо жилого приміщення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 08 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 відхилено, рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 18 серпня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що станом на 24 квітня 2007 року, тобто на час укладення кредитного договору та договорів іпотеки й купівлі-продажу позивач та її неповнолітні діти, хоча й були зареєстровані у с. Ярославичі Млинівського району Рівненської області, однак не були і не могли бути зареєстровані саме у житловому будинку АДРЕСА_1 . Крім цього, позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 більше ніж через шість місяців після укладення оспорюваного нею договору іпотеки. На час звернення до суду з позовом дочка позивача ОСОБА_4 вже була повнолітньою та не була зареєстрована у житловому будинку, переданому в іпотеку. Докази того, що ОСОБА_4 уповноважувала свою матір на звернення до суду з цим позовом, у матеріалах справи відсутні. Також зі слів позивача судом встановлено, що її син ОСОБА_3 помер, а матеріалами справи підтверджується, що ця подія відбулася ще до подання позову про визнання договору іпотеки недійсним. Тобто, звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не обґрунтувала право на таке звернення та не вказала, які саме права дітей були порушені та у який спосіб на цей час вони можуть бути відновленими. Зазначені обставини вказують на недобросовісність здійснення позивачем своїх процесуальних прав при зверненні до суду з позовом та штучне створення спору, якого не існувало.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано покази свідків, які зазначали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2006 року і по теперішній час вели спільне господарство, виховували неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та проживали у житловому будинку АДРЕСА_1 . Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, у розумінні статтей 10, 57, 58, 60 ЦПК України 2004 року. Приватний нотаріус Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко О. Й. під час нотаріального посвідчення договору іпотеки не перевірила, чи проживають у зазначеному житловому будинку неповнолітні діти, та не з`ясувала, чи надавав орган опіки та піклування свою згоду на укладення оспорюваного правочину. Крім цього, суди не звернули увагу на те, що договір іпотеки порушує принцип статті 3 Конвенції про права дитини 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, та суперечить Закону України "Про охорону дитинства".
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У лютому 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначало про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та відсутність підстав для їх скасування.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Млинівського районного суду Рівненської області.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 квітня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5 610,00 доларів США на придбання житла та 810,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою 1,00 % щомісяця на строк до 21 квітня 2022 року.
24 квітня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, за умовами якого ОСОБА_2 набув право власності на це нерухоме майно.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, 24 квітня 2007 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Рідченко О. Й. 24 квітня 2007 року.
28 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.
Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Так, згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.