1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 462/1418/10

провадження № 61-45957св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеник Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

стягувач - ОСОБА_2,

боржники: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 30463350, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-1418/2010, виданого Залізничним районним судом м. Львова 14 лютого 2011 року, про зобов`язання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 .

26 грудня 2014 року між ОСОБА_2, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_7, та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

27 грудня 2014 року між ОСОБА_2, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_7, та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, а тому вона просила суд задовольнити її заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 30463350.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року у складі судді Палюх Н. М. заяву ОСОБА_1 задоволено.

Замінено стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 30463350, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-1418/2010, виданого Залізничним районним судом м. Львова 14 лютого 2011 року, про зобов`язання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , на його правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2010 року, ухваленого у справі № 2-1418\10, вбачається, що суд, задовольняючи позов ОСОБА_2 про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком, виходив із засад захисту його права як власника спірного будинку. Спір, який вирішувався у цій справі, стосувався правовідносин, які виникали із права власності, та не був нерозривно пов`язаний з особою позивача ОСОБА_2, а тому спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 30463350, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-1418/2010, виданому Залізничним районним судом м. Львова 14 лютого 2011 року, про зобов`язання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 и не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки спір був нерозривно пов`язаний із особою стягувача у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 та мав індивідуальний характер.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво. Такий висновок суду не ґрунтується на нормах закону. Крім цього, ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 199/9020/14-ц (провадження № 61-11005св18) вирішено спір у подібних правовідносинах, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ці правовідносини допускають правонаступництво.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначали про законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду й відсутність підстав для її скасування.

Надходження касаційної скарги до суду Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали із Залізничного районного суду м. Львова.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


................
Перейти до повного тексту