Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 529/918/16-ц
провадження № 61-21552св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Соул-Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Соул-Україна" на рішення Диканського районного суду Полтавської області, у складі судді Гвоздика А. Є., від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Триголова В. М., Лобова О. А., Дорош А. І., від 16 січня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Соул-Україна" (далі - ТОВ "Соул-Україна") про захист прав споживача та стягнення коштів.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 серпня 2016 року між ним та ТОВ "Соул-Україна" було укладено договір фінансового лізингу № 00172 з додатком № 1, відповідно до якого предметом укладеного договору визначено комбайн John Deere-9500. Після укладання договору фінансового лізингу, повернувшись додому та детально ознайомившись із змістом вказаного договору, він зрозумів, що його ввели в оману, оскільки представник відповідача не роз`яснив призначення платежу у сумі 94 тис. грн, який виявився платежем за оформлення договору, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов`язані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладанням договору.
Позивач вважає договір фінансового лізингу таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв`язку із чим просив визнати недійсним договір фінансового лізингу з додатками та стягнути з відповідача сплачені кошти в розмірі 94 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 00172 від 08 серпня 2016 року, укладений між ТОВ "Соул-Україна" і ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ "Соул-Україна" на користь ОСОБА_1 сплачені за договором фінансового лізингу від 08 серпня 2016 року № 00172 грошові кошти у сумі 94 тис грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Так згідно пунктів 1.3, 1.4 договору лізингодавець разом з продавцем солідарно відповідають перед лізингоодержувачем виключно за зобов`язанням щодо продажу (поставки) предмета лізингу. Усі ризики по предмету лізингу переходять до лізингоодержувача в момент передачі предмета лізингу згідно акту приймання-передачі. Пунктом 6.4 договору передбачено, що недоліки предмета лізингу, що виникли у гарантійний строк експлуатації в результаті гарантійних випадків, не з вини лізингоодержувача, усуваються за рахунок продавця. Окрім того, в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності товару, або виявлення інших недоліків під час гарантійного строку експлуатації. Також суд першої інстанції встановив, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу нотаріально не посвідчений.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Соул-Україна" відхилено, а рішення Диканського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, правильно виходив із того, що за змістом укладеного між сторонами у справі договору фінансового лізингу цей договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, проте, як установив суд, укладений між сторонами договір усупереч нормам матеріального права не було посвідчено нотаріально.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У лютому 2017 року ТОВ "Соул-Україна" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Диканського районного суду Полтавської області від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано того, що чинним законодавством не передбачено необхідності отримання ліцензії на надання послуг фінансового лізингу відповідними суб`єктами. Оскільки відповідно до чинного законодавства України, зокрема ЦК України та Закону України "Про фінансовий лізинг", повністю урегульовано такий вид економічної діяльності як фінансовий лізинг, посилання позивача на норми статті 799 ЦК України є безпідставними. Умови надання позивачу послуг на підставі договору та інформація про ці послуги викладені детально і ясно у договорі та додатку до нього. Позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги відповідача та порядок їх надання, а також порядок їх оплати. Судами безпідставно визнано несправедливими пункт 1.4 договору, не враховано при цьому положення статті 808 ЦК України. Заявник вважає, що апеляційний суд не надав відповіді на всі доводи апеляційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Верховного Суду справу № 529/918/16-ц розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Соул-Україна" про захист прав споживача та стягнення коштівпризначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій. Судами правильно встановлено обставини справи та застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 серпня 2016 року між позивачем та ТОВ "Соул-Україна" було укладено договір фінансового лізингу № 00172 з додатком № 1, відповідно до якого предметом даного договору є комбайн "John Deere-9500".
Згідно додатку № 1 до оспорюваного договору, вартість предмета лізингу становить 940 000, 00 грн.
Відповідно до пункту 1.1 договору фінансового лізингу № 00172 від 08 серпня 2016 року (далі - договір) лізингодавець зобов`язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу, визначений у пункті 1.2 цього договору), а лізингоодержувач повинен сплачувати відповідні платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно пункту 4.1 договору лізингодавець зобов`язаний купити предмет лізингу за вартістю предмета лізингу в строк, який передбачає розумний період часу, що необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з лізингоодержувачем характеристик предмета лізингу та узгодження із продавцем усіх правових аспектів із оплати продавцю предмета лізингу, але не більше ніж 60 (шістдесят) робочих днів, та виключно після того, як лізингодавець отримає від лізингоодержувача такі платежі: платіж за оформлення договору; авансовий платіж; різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у пункті 9.4 статті 9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у пункті 9.5 статті 9 даного договору (за наявності). У разі відсутності у продавця визначеного лізингоодержувачем предмета лізингу на дату купівлі та замовлення його продавцем для подальшого продажу лізингодавцю, лізингодавець зобов`язаний повідомити про це лізингоодержувача у письмовій формі, у такому випадку строк купівлі предмета лізингу продовжується.
Укладеним договором передбачено, що платіж за оформлення договору - це першочерговий одноразовий платіж, розмір якого погоджений між сторонами та який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця за організаційні заходи, пов`язані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладанням договору, а також за здійснення необхідних дій лізингодавця, які пов`язані з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за оформлення договору становить 10 (десять) відсотків від погодженої вартості предмета лізингу.