Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 683/3242/16-ц
провадження № 61-17937св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Арсенал Страхування",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, у складі судді Андрощука Є. М., від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І., від 22 травня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Арсенал Страхування" (далі - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") про захист прав споживачів та стягнення суми страхового відшкодування.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 23 березня 2015 року між нею та ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" був укладений договір добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) № 2692303201512/1125 із строком дії до 22 березня 2016 року. Позивач вказує, що 16 липня 2015 року її було звільнено з посади бухгалтера-касира Старокостянтинівського відділення ПАТ КБ "Правекс-Банк", і відповідача було повідомлено про настання страхового випадку. Проте страховою компанією було відмовлено у здійсненні страхової виплати, оскільки у відповідності до пункту 4.3 частини другої договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) цей договір не діє щодо осіб, які на момент укладення є працівниками банківської сфери. Позивач вказувала, що на момент укладення договору страхування в пункті 4.3 частини другої не містилося обмеження відносно працівників банківської сфери.
Із урахуванням зазначеного, враховуючи те, що у добровільному порядку відповідач не виплачує страхове відшкодування, позивач просила позов задовольнити, визнати несправедливим пункт 9.1 договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) № 2692303201512/1125, стягнути з відповідача суму страхового відшкодування за договором у розмірі 10 000, 00 грн, неустойку у розмірі 132 300, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 600, 00 грн та 3 % річних у розмірі 350, 14 грн, а всього 143 250, 14 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено, а судом не здобуто доказів того, що станом на 23 березня 2015 року при укладенні між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1 договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) № 2692303201512/1125 у пункті 4.3 частини другої договору не існувало обмежень відносно працівників банківської сфери. Підстави для визнання пункту 9.1 договору несправедливим відсутні.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 22 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької областівід 20 квітня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, районний суд дійшов правильного висновку про те, що на час укладення між сторонами 23 березня 2015 року спірного договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) № 2692303201512/1125 діяли обмеження щодо працівників банківської сфери, яким станом на 23 березня 2015 року була позивач, працюючи на посаді бухгалтера-касира Старокостянтинівського відділення ПАТ КБ "Правекс-Банк". А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасуватирішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22 травня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про те, що укладений 23 березня 2015 року договір страхування не діяв щодо осіб, які на момент його укладення є працівниками банківської сфери, є безпідставними та незаконними. У відповідності до пункту 4.3 частини другої договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) № 2692303201512/1125 на момент його укладення жодним чином не було узгоджено обмеження щодо працівників банківської сфери, тому твердження суду щодо недоведеності існування договірних зобов`язань між сторонами є незаконними, оскільки вказаний договір відповідає нормам законодавства, що регулюють його укладення, та ніким не був оспорений чи розірваний.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 683/3242/16-ц розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" про захист прав споживачів та стягнення суми страхового відшкодування призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У поданих запереченнях на касаційну скаргу ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" посилається на те, що підписанням частини першої договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) позивач погодилася з тим, що частина друга цього договору розміщена на веб-сторінці страховика у мережі інтернет, а з умовами частини другої договору страхування, розміщеної на веб-сторінці страховика у мережі інтернет, зокрема щодо того, що цей договір не діє щодо осіб, які на момент його укладення є працівниками банківської сфери, вона ознайомлена та згодна.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 грудня 2013 року між ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" було укладено договір доручення № 301213-124/К, відповідно до умов якого ПАТ КБ "Правекс-Банк" діяв від імені та в інтересах ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" і укладав договори страхування (а. с. 27-34).
Умови договорів страхування були затверджені вищезазначеним договором та викладені у вигляді шаблонів, як додатки до нього, перша частина договору викладається у касовому чеку, а друга частина розміщується на сайті довірителя (а. с. 27).
23 березня 2015 року між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) № 2692303201512/1125 на строк до 22 березня 2016 року, ОСОБА_1 23 березня 2015 року сплачено 200 грн страхового платежу, що підтверджується квитанцією № 2692\з50 від 23 березня 2015 року (а. с. 6, 10).
Договір страхування складається із частини першої та частини другої, які не діють одна без одної.
Частина друга договору розміщена на веб-сайті страховика у мережі Інтернет ? www.arsenal-strahovanie.com, у розділі "Страхування фінансових ризиків" програма "Захист від безробіття" для клієнтів ПАТ "КБ "Правекс-Банк".
Відповідно до умов договору страхування його предметом є інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані зі збитками при здійсненні ним господарської діяльності.
Згідно з пунктом 3.1 частини другої договору страхування страховим випадком є понесені страхувальником збитки під час дії договору страхування, підтверджених відповідними документами, у зв`язку з будь-якими порушеннями іншими особами прав та/або законних інтересів страхувальника в частині фінансових (грошових) зобов`язань (обов`язків) перед ним, а саме: втрати страхувальником постійного місця роботи, яке він мав на момент укладення цього договору страхування.
Під втратою постійного місця роботи сторони домовилися розуміти розірвання трудового договору страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) лише у випадках: ліквідації, банкрутства, скорочення чисельності або штату працівників.
Страхова сума встановлена у розмірі 10 000, 00 грн.
21 липня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера-касира Старокостянтинівського відділення ПАТ КБ "Правекс-Банк" у зв`язку із скороченням штату (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України), наказ № 2867-к від 16 липня 2015 року (а. с. 5).
14 серпня 2015 року ОСОБА_1 направила повідомлення про подію, що має ознаки страхової до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", яке було отримане товариством 17 серпня 2016 року - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 3110002175500 від 17 серпня 2015 року (а. с. 11, 12).
04 лютого 2016 року за вих. №040216-19895/К ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" направило повідомлення ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки на момент укладання договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) № 2692303201512/1125 остання працювала бухгалтером-касиром Старокостянтинівського відділення ПАТ КБ "Правекс-Банк", тобто була працівником банківської сфери, тому цей договір не міг бути укладений згідно пункту 4.3 договору і у разі його укладання є недійсним, а виплата за цим договором не здійснюється (а. с. 4).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
У частині першій статті 6 Закону України "Про страхування"передбачено, що добровільне страхування ? це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.