Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 694/171/16-ц
провадження № 61-20885св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант",
представник відповідача - Ліповуз Дмитро Ігорович,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2016 року у складі судді Кравченко Т. М. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бабенка В. М., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ СК "Альфа-Гарант"), третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позов мотивовано тим, що 03 січня 2015 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Renault Kangoo", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі в напрямку від с. Тарасівка до с. Боровикове Звенигородського району Черкаської області, не вибравши безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу, не справився із його керуванням, допустив занос автомобіля, з`їхав у кювет та перекинувся.
Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) згідно висновку судово-медичної експертизи від 20 березня 2015 року № 490 він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
Зазначав, що згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/0596796, код страховика № 132, укладеним 06 серпня 2014 року і дійсним до 05 серпня 2015 року, цивільно-правова відповідальності власника наземного транспортного засобу ОСОБА_3 була застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант".
02 жовтня 2015 року він надав ТДВ СК "Альфа-Гарант" всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування, проте будь-яких виплат відповідачем на його користь проведено не було.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на його користь у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної його життю та здоров`ю внаслідок ДТП, що пов`язана із його лікуванням у розмірі 91 885 грн 91 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди - 4 594 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, 86 597 грн 41 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди - 4 594 грн, а всього - 91 191 грн 41 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнути з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 додано до позову оригінали документів про придбання ліків та інших товарів медичного призначення, оплату консультацій та обстежень, витрати на проїзд до медичних закладів, розміщення та утримання на загальну суму 86 597 грн 41 коп.
Розмір шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого ОСОБА_1 внаслідок ДТП, що пов`язана з лікуванням потерпілого, документально підтверджений та не перевищує страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, яка передбачена Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і становить 100 тис. грн на одного потерпілого, а тому підлягає стягненню з відповідача.
При цьому суд вважав, що стягненню на користь позивача не підлягають благодійні внески, зроблені останнім у лікувальному закладі у розмірі 565 грн та витрати на нотаріальне посвідчення копій документів у розмірі 910 грн, оскільки відсутні правові підстави для такого відшкодування. Також не підлягають стягненню витрати на пальне у розмірі 2 886 грн 28 коп., оскільки позивачем за аналогічний період було надано квитки на проїзд до місця лікування.
Сукупність зібраних у справі доказів об`єктивно свідчить про те, що ОСОБА_1 у зв`язку із отриманими внаслідок ДТП травмами проходив тривалий курс лікування у різних медичних закладах, зазнав суттєвих моральних страждань, пов`язаних із погіршенням стану здоров`я та необхідністю його довготривалого відновлення, тому з урахуванням вимог розумності та справедливості судом обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 4 594 грн у рахунок відшкодування спричинених позивачу збитків немайнового характеру.
Крім того, на підставі статті 88 ЦПК України 2004 року стягнуто з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати за надання правової допомоги у розмірі 1 500 грн.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТДВ СК "Альфа-Гарант" на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2016 року відхилено, зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щовитрати на лікування ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню саме з ТДВ СК "Альфа-Гарант", оскільки цивільна відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом - ОСОБА_3, була застрахована відповідно до полісу цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхова компанія відшкодовує потерпілому вартість матеріального збитку у межах ліміту відповідальності. У матеріалах справи містяться оригінали документів про придбання ОСОБА_1 ліків та інших товарів медичного призначення, оплату консультацій та обстежень, витрати на проїзд до медичних закладів, розміщення та утримання на загальну суму 86 597 грн 41 коп.
У зв`язку із отриманими внаслідок ДТП травмами, ОСОБА_1 проходив тривалий курс лікування у різних медичних закладах, унаслідок чого були суттєво порушені нормальні життєві зв`язки позивача, тому суд першої інстанції, ураховуючи вимоги розумності і справедливості, дійшов вірного висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 4 594 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТДВ СК "Альфа-Гарант", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати указані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. ТДВ СК "Альфа-Гарант" вказувало на те, що всі заявлені ОСОБА_1 витрати відповідно до положень статті 25 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинні бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я, крім того, всі витрати повинні бути обґрунтованими. Проте, не всі заявлені позивачем витрати відносять до таких, що підлягають відшкодуванню за полісом АІ/0596796, укладеним 06 серпня 2014 року. Так, страхова компанія вказувала на те, що частина вимог ОСОБА_4 складається з витрат, що не відшкодовуються страховиком, а саме: на придбання медичних засобів, що не стосуються лікування травм, отриманих після ДТП; витрати за придбання препаратів, що не відповідають лікарським призначенням; витрати на придбання ліків, кількість яких перевищує число призначених лікарем; товари загального вжитку; витрати на пальне та придбання квитків на транспорт, які не можуть вважатися обґрунтованими витратами пов`язаними з доставкою потерпілого у заклад охорони здоров`я, що були підтвердженими відповідним закладом охорони здоров`я. Страховик за полісом може відшкодувати витрати на транспортування тільки за умови, що це було здійснено на рахунок закладу охорони здоров`я, за результатами чого складено рахунок на оплату. Чеки на придбання пального та копії квитків, які надає позивач, взагалі не дають змоги встановити хто саме і для чого їздив. Крім того, витрати на повторне лікування передньої хрестоподібної зв`язки лівого колінного суглобу не входить до витрат, які має відшкодувати страховик.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановив, що згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого комунального закладу "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" № 6573 ОСОБА_1 проходив лікування у зв`язку з повторним пошкодженням передньої хрестоподібної зв`язки лівого колінного суглобу.Проте, суди не надали належної правової оцінки доводам ТДВ СК "Альфа-Гарант", не дослідили обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2017 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Звенигородського районного суду Черкаської області зазначену цивільну справу. Виконання рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 грудня 2016 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 липня 2015 року, який набрав законної сили 03 серпня 2015 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
Згідно вироку в результаті ДТП, яка сталася 03 січня 2015 року з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем "Renault Kangoo", реєстраційний номер НОМЕР_1, потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, у вигляді травми лівого ока з крововиливом повіки ока, крововиливом в білкову оболонку ока, крововиливом в сітківку ока, травми шийного відділу хребта з переломом відростку шостого шийного хребця справа та передньо-нижнього епіфізарного кута п`ятого шийного хребця без ушкодження спинного мозку, травми лівого колінного суглобу з підвивихом колінного суглобу, розривами менісків суглобу, розривами хрестоподібних зв`язок колінного суглобу, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді травми носа з переломом кісток носа, травми голови з струсом головного мозку, саднами обличчя.