ПОСТАНОВА
Іменем України
16 липня 2019 року
Київ
справа №802/2618/14-а
адміністративне провадження №К/9901/9002/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 (головуючий суддя - Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Матохнюк Д.Б.)
у справі № 802/2618/14-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, -
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) від 10.04.2014 №0010931701, рішення від 29.05.2014 №18441701 та вимогу від 29.05.2014 №Ф-730 17 про сплату боргу (недоїмки).
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2014 позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані первинні документи відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника, у зв`язку з чим оскаржувані податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності у контрагентів позивача можливості реального здійснення спірних операцій з надання транспортних послуг з урахуванням відсутності у контрагента матеріальних та трудових ресурсів. Суд також зазначив, що представлені підприємством копії первинних документів містять лише загальні нормативні та статистичні відомості, що не є достатнім підтвердженням фактичного виконання договорів з надання маркетингових послуг.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2014.
Так, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу валових витрат, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Вінницькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, про що складено акт від 27.03.2014 № 778/1721/198407898.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем :
пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач занизив суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік в розмірі 60959,85 грн.;
пункту 2 частини першої статті 7, частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого позивачу нараховано єдиний внесок за 2013 рік в сумі 59436,31 грн.
На обґрунтування цього висновку Вінницька ОДПІ, зокрема, посилається на те, що представлені платником первинні документи, складені за наслідками придбання маркетингових послуг, не містять необхідної для цілей оподаткування інформації про зміст, обсяг наданих послуг, їх конкретних виконавців та місць надання, що виключає можливість підтвердження реальності розглядуваних операцій та їх зв`язку з господарською діяльністю платника; у ФОП ОСОБА_2 відсутні трудові ресурси, транспортні засоби для надання транспортних послуг; подані товарно-транспортні накладні заповнено з порушенням.
На підставі названого акта перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2014 № 0010931701, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 60959,85 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 15239,96 грн.
29.05.2014 відповідачем на підставі матеріалів документальної перевірки №778/1721/198407898 та рішення Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 16.05.2014 №7656/с/02-32-10-02-12 прийнято рішення №18441701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2971,82 грн.
На підставі картки особового рахунку платника, акта перевірки від 27.03.2014 №778/1721/198407898 рішення від 29.05.2014 №18441701, рішення Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 16.05.2014 №7686/с/02-32-10-02-12 Вінницькою ОДПІ прийнято вимогу від 29.05.2014 №Ф-730 17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 59436,31 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначені донарахування контролюючого органу залишено без змін.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з абз. "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Судами також встановлено, між ФОП ОСОБА_1 як постачальником та з дистриб`юторами (ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Класік", ТОВ "Акріс Логістік", ТОВ "Барса", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Торговий Дім "Аванта", ДП "Асканія Дістріб`юшн Захід" ТОВ "Асканія-Трейдінг", ТОВ "Фреш", ТОВ "Галтрейд ІФ", ПП "ЧаКо", ТОВ "Наш Край - ЛЦ" та ТОВ "Континіум-Трейд") укладено договори поставки. У п.5.1 кожного із укладених договорів зазначено, що постачальник замовляє, проводить та оплачує послуги із просування товару, рекламні та маркетингові послуги, в тому числі мотиваційні виплати, які спрямовані на стимулювання збуту товару.