РІШЕННЯ
Іменем України
16 липня 2019 року
Київ
справа №9901/111/19
адміністративне провадження №П/9901/111/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
позивача - ОСОБА_1.,
представника відповідача - Білопольської Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобовʼязання вчинити дії,
встановив:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому просить скасувати рішення ВККС України від 29 січня 2019 року №139/вс-19, яким йому відмовлено у перегляді рішення Комісії від 20 грудня 2018 року №322/зп-18, та зобовʼязати ВККС України переглянути зазначене рішення.
В обґрунтування позову посилається на те, що він брав участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оголошеному ВККС України від 2 серпня 2018 року, у межах якого позивачем було складено анонімне письмове тестування та виконано практичне завдання. Рішенням Комісії від 20 грудня 2018 року №322/зп-18 позивачу відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання і припинено його участь у конкурсі. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до ВККС України із заявою про його перегляд. Під час розгляду зазначеної заяви позивачем було заявлено відвід членам Комісії, які брали участь у прийнятті рішення від 20 грудня 2018 року №322/зп-18, який був мотивований тим, що вони не можуть переглядати прийняте ними ж рішення, оскільки це є порушенням правового принципу "ніхто не може бути суддею у власній справі". Незважаючи на це, у задоволенні відводу було відмовлено, однак мотиви Комісії при вирішенні заяви про відвід позивачу повідомлені не були, як і не були відображені у спірному рішенні. Також позивач зауважує, що йому не було надано можливості висловитись стосовно підстав поданої заяви про перегляд рішення ВККС України; Комісія не зʼясовувала і не перевіряла наведені в заяві та у додаткових поясненнях до неї обставини, натомість, пленарне засідання Комісії мало суто формальний характер. У звʼязку з цим, позивач вважає, що Комісія не здійснила перегляду виконаного ним практичного завдання і прийняла немотивоване рішення за результатами перегляду. Стверджує, що відмова Комісії у задоволенні клопотання позивача про надання копій практичних робіт інших конкурсантів з метою їх порівняння із роботою ОСОБА_1. та встановлення факту можливої дискримінації стосовно позивача, мало наслідком прийняття необґрунтованого, недобросовісного рішення. Крім того, зазначає, що нездійснення відеозапису та відеотрансляції пленарного засідання ВККС України, яке відбулось 29 січня 2019 року, нівелює принцип прозорості проведення іспиту.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що Комісія у її пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання. Стверджує, що критерії кваліфікаційного оцінювання застосовуються до кандидатів на посаду судді однаково і цілковито постійно, водночас встановлення результатів виконаного кандидатом на посаду судді практичного завдання є виключною дискрецією членів Комісії. При цьому, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1. про перегляд рішення від 20 грудня 2018 року №322/зп-18 Комісією не було встановлено передбачених частиною третьою статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підстав для його скасування.
У відповіді на відзив позивач зауважує, що відповідачем не спростовані фактичні обставини, якими він обґрунтовував позовну заяву, а посилання відповідача на необмежену дискрецію ВККС України суперечить принципу верховенства права. Звертає увагу на бездоказовість доводів Комісії про те, що виконане позивачем практичне завдання було перевірене членами Комісії шляхом використання спеціального програмного забезпечення, в якому на момент оцінювання та перевірки неможливо ідентифікувати автора, оскільки ідентифікація автора роботи можлива за індивідуальним кодом, який генерується для кожного з конкурсантів перед початком проведення відповідного етапу іспиту. Вважає, що Комісія на власний розсуд звузила зміст положень закону, які передбачають перегляд рішення щодо визначення результатів практичного завдання та можливість оскарження й скасування рішень Комісії. Навпаки, положення абзацу четвертого частини другої статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" запроваджені саме з метою забезпечення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих за результатами виконаного учасником практичного завдання, зʼясування його мотивів, якими він керувався під час виконання такого завдання, та з метою надання відповіді на доводи, якими конкурсант мотивує незгоду з рішенням колегії. Комісія у пленарному складі діє як квазі-суд щодо рішень її колегій чи палат, і вона вправі самостійно визначити, яким чином здійснювати перегляд рішень зазначених органів, у тому числі й перевірити роботу позивача та оцінити її.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити. Наголошував на тому, що протокол за наслідками пленарного засідання комісії 29 січня 2019 року був виготовлений несвоєчасно. Також стверджував, що відповідачем безпідставно не було забезпечено здійснення відеозапису та відеотрансляції ходу засідання.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, та просив позов залишити без задоволення. Зокрема, представник зазначив, що здійснення відеофіксації засідання ВККС України не є обовʼязковим; подана позивачем заява про відвід окремих членів ВККС України була розглянута Комісією у встановленому законом порядку; під час розгляду заяви про відвід Комісією не встановлено передбачених законом підстав для його задоволення; протокол засідання Комісії від 29 січня 2019 року був виготовлений у день проведення засідання.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах докази, Суд встановив наступне.
Рішенням ВККС України від 2 серпня 2018 року № 98/зп-17 оголошено конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, серед них - 16 вакантних посад суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
1 вересня 2018 року ОСОБА_1 подав до Комісії письмову заяву про участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно нього, а також інші необхідні документи.
Рішенням ВККС України від 16 жовтня 2018 року № 123/вс-18 ОСОБА_1. допущено до участі у конкурсі.
Згідно з рішенням від 18 жовтня 2018 року № 231/вс-18 Комісія визначила дати проведення іспиту як першого етапу кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття 16 вакантних посад суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а саме: 12 листопада 2018 року - складення анонімного письмового тестування; 14 листопада 2018 року - виконання практичного завдання.
12 листопада 2018 року позивач склав анонімне письмове тестування, за яке отримав 81,75 бала, зайнявши 22 позицію у рейтингу результатів, та був допущений до виконання практичного завдання.
14 листопада 2018 року позивач виконав практичне завдання, за підсумками якого отримав 71,5 бала. Загальна кількість балів ОСОБА_1. за іспит становила 153,25 і була більшою мінімально допустимого бала за іспит (126).
Відповідно до пункту 14 Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС України від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 (у редакції рішення від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18), до другого етапу кваліфікаційного оцінювання допускаються учасники, які набрали мінімально допустимий і більший бал іспиту (у разі набрання мінімально допустимого і більшого бала анонімного письмового тестування) у кількості, що є втричі більшою від кількості вакантних посад суддів, на які оголошено конкурс, за умови набрання мінімально допустимого бала і більшого бала за іспит.
Кількість учасників, яка є втричі більшою від кількості вакантних посад суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на які оголошено конкурс, - 48. Бал іспиту учасника, який займає 48 позицію у рейтингу результатів іспиту, становив 154,75.
Оскільки набрана позивачем кількість балів (153,25) не дозволила йому увійти до рейтингового списку учасників іспиту, рішенням ВККС України від 20 грудня 2018 року № 322/зп-18, йому відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визнано таким, що не склав іспиту, не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду та припинено участь у конкурсі.
22 грудня 2018 року позивач звернувся до ВККС України із заявою про перегляд рішення про визначення результату практичного завдання, яку він мотивував можливою дискримінацією з боку Комісії за ознакою невідповідності прийнятого позивачем рішення при виконанні практичного завдання із результатом реальної судової справи, яка була прототипом використаної Комісією під час іспиту модельної справи. ОСОБА_1 просив порівняти виконану ним роботу із практичними завданнями трьох інших конкурсантів, які отримали вищий бал, і надати роботи цих кандидатів для ознайомлення.
14 січня 2019 року позивач надав Комісії додаткові пояснення до вказаної заяви, в якій навів мотиви, за яких, на його думку, ВККС України необґрунтовано занизила позивачу оцінку за виконане практичне завдання.
29 січня 2019 року відбулося засідання ВККС України у пленарному складі з розгляду питань про перегляд рішень Комісії у межах кваліфікаційного оцінювання.
Рішенням Комісії від 29 січня 2019 року №139/вс-19 позивачу відмовлено у перегляді рішення ВККС України від 20 грудня 2018 року №322/зп-18 щодо результатів виконаного практичного завдання у межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Вважаючи зазначене рішення Комісії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зʼясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субʼєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні.
Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Відповідно до частин девʼятої, дванадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання. Конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні учасника конкурсу, який має вищу позицію за рейтингом.
Проведення кваліфікаційного оцінювання є виключним повноваженням ВККС України (пункт 7 частини першої статті 95 Закону № 1402-VIII).
Частиною першою статті 83 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Згідно з частинами першою, другою та десятою статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобовʼязана забезпечити прозорість іспиту.
За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.
За приписами частин першої та другої статті 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Поряд із цим, Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII доповнено частину другу статті 85 Закону № 1402-VIII новим абзацом такого змісту: "Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання".
Зазначені зміни до Закону № 1402-VIII в цій частині набрали чинності 5 серпня 2018 року.
Згідно з частинами першою, пʼятою та сьомою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
Частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII регламентовано, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;