постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 1-11/04
провадження № 51-1297зпв18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Григор`євої І. В., Короля В. В.,
Маринича В. К., Макаровець А. М., Стефанів Н. С.,
Огурецького В. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Сеперовича В. О.,
прокурора Подоляка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду міста Києва від 12 лютого 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 06 травня 2004 року щодо нього.
За вироком Апеляційного суду міста Києва від 12 лютого 2004 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2,
засуджено до покарання: за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) - у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 14 років; за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК - у виді довічного позбавлення волі; за ч. 1 ст. 125 КК - у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 70 КК ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судом апеляційної інстанцій обставини
За цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп`яніння:
- у ніч на 01 березня 2003 року в м. Києві таємно, із проникненням в інше приміщення, викрав майно ТОВ "Інтермес" у великих розмірах вартістю 5884,46 грн;
- 16 червня 2003 року приблизно з 03:00 по 06:00 на технічному поверсі першого під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних стосунків умисно вбив ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 завдав потерпілій декількох ударів кулаком в обличчя, коли вона впала - ногами у різні частини тіла, а після втрати нею свідомості - розбив об її голову пляшку з-під горілки і залишками скла розрізав їй шию. Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок закритої травми грудей, живота з пошкодженням внутрішніх органів;
- будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 20 червня 2003 року приблизно з 08:00 по 14:00 у будинку АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних відносин умисно вбив ОСОБА_3, завдавши йому ударів руками й ногами у різні частини тіла, а також кухонними ножами - у горло, груди, живіт і спину;
- там же умисно заподіяв ОСОБА_4, який намагався припинити побиття ОСОБА_3, легких тілесних ушкоджень.
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалою від 06 травня 2004 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та адвоката Стаднюка М. С. залишила без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2004 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги заяви та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій заяві засуджений ОСОБА_1 просить переглянути ухвалу Верховного Суду України від 06 травня 2014 року та вирок Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2004 року щодо нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIIІ) у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї ж норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.
Просить скасувати зазначені судові рішення щодо нього, а його дії по епізоду вбивства ОСОБА_2 перекваліфікувати з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК та призначити відповідне покарання. Вказує, що не мав умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_2 . Суд, на думку засудженого, перерахувавши завдані потерпілій тілесні ушкодження, не з`ясував, внаслідок чого настала смерть останньої, чи були заподіяні їй травми, сумісні з життям, та чи настали би такі наслідки за умови надання їй своєчасної медичної допомоги. Стверджує, що без жодної оцінки суду залишився факт образи його потерпілою, що спровокувало виникнення конфлікту.
При цьому ОСОБА_1 як на неоднакове застосування одного і того ж закону посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року, в якій касаційний суд не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та перекваліфікував дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК, врахувавши, що на досудовому слідстві та в суді ОСОБА_7 стверджував, що умислу на вбивство ОСОБА_9 він не мав, а, прийшовши за місцем свого мешкання, де він проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8, яка на той час була вдома, та вважаючи, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наявні інтимні стосунки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав двох ударів кулаком у ділянку голови потерпілого. При цьому, завдаючи цих ударів, ОСОБА_7, хоча і діяв умисно, проте не бажав настання смерті ОСОБА_9.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи в заяві засудженого ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.
Пунктом 1 параграфа 3 Перехідних положень Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, передаються до Касаційного кримінального суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.