ПОСТАНОВА
Іменем України
19 липня 2019 року
Київ
справа №826/10594/13-а
касаційне провадження №К/9901/25230/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Буд ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2016 (суддя Арсірій Р.О..) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/10594/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Буд ЛТД" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-Буд ЛТД" у 2013 році звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 №0000172260 та №0000182260.
Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 01.11.2016 адміністративний позов залишив без задоволення.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.12.2016 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.11.2016 залишив без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-Буд ЛТД" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини другої статті 71, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на реальності господарських операцій з придбання позивачем активів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнопласт".
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Буд ЛТД" в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнопласт" за період з 01.09.2012 по 30.11.2012, результати якої оформлено актом від 27.05.2013 №1556/2260/33406986.
На підставі зафіксованих в акті перевірки висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 11.06.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000172260, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 240424 грн., в тому числі: в сумі 192339 грн. за основним платежем та в сумі 48085 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000182260, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 228975 грн., в тому числі: в сумі 183180 грн. за основним платежем та в сумі 45795 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вчинення позивачем вищезазначених порушень податковий орган пов`язує з неправомірним формуванням показників податкового обліку за нереальними операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнопласт" на підставі договорів про виконання підрядних робіт.
В обґрунтування свого висновку податковий орган посилався на те, що господарські операції з поставки названим постачальником підрядних робіт позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов`язань між господарюючими суб`єктами, постачальник залучений до взаємовідносин з позивачем виключно з метою декларування у податковому обліку витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ).
У підтвердження вищевикладеного відповідач вказував, зокрема, на обставини, встановлені у ході проведення контрольно-перевірочних заходів відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнопласт", а саме: його неперебування за місцезнаходженням, відсутність у цього підприємства матеріальних та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.