ПОСТАНОВА
Іменем України
19 липня 2019 року
Київ
справа №522/1477/17
адміністративне провадження №К/9901/3311/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: Скрипченка В.О., Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.)
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - відповідач, Департамент надання адміністративних послуг), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила скасувати рішення Департаменту щодо відмови в реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача зареєструвати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за вказаною адресою.
Позов мотивовано тим, що 30.01.2012 чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 було скасовано рішення Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в реєстрації ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та він був зареєстрований за вказаною адресою. Проте позивачу разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3 було відмовлено в реєстрації за вказаною адресою.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2017 позов задоволено: скасовано рішення Департаменту надання адміністративних послуг від 21.09.2016 щодо відмови в реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано відповідача зареєструвати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_1 .
Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав до суду доказів, які підтверджували надання ним до органу реєстрації необхідних документів, перелік яких передбачений статтею 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, оскільки особа, яка постійно проживає на території України, має бути зареєстрованою. Крім того, суд встановив, що вказаний садовий будинок може використовуватися не тільки в літній період, а має ознаки житлового будинку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2017 скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту надання адміністративних послуг, викладене у листі від 20.09.2016 № 93/01-02-19 щодо відмови у реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано відповідача зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції у частині наявності у позивача права на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо вимоги зареєструвати за вказаною адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд зазначив, що позивачем не надані, а у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідача із відповідними заявами та документами стосовно реєстрації за вказаною адресою. Отже, відсутній факт відмови відповідача у реєстрації вказаних осіб. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є позивачами у даній справі, оскільки в матеріалах справи наявна позовна заява та уточнення до неї, у яких позивачем зазначена лише ОСОБА_1 . Також, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що вказаний садовий будинок може використовуватися не тільки в літній період, а має ознаки житлового будинку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зазначає, що прийнятим рішенням відповідача зобов`язано зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 у приміщенні, що за цільовим призначенням є садовим будинком. Садовий будинок призначений тільки для літнього використання, реєстрація у такому приміщенні є неможливою та суперечить положенням законодавства.
Наголошує, що той факт, що дачні та садові будинки за визначенням не є житловими підтверджується Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в ним місця проживання" від 02.09.2014. Отже, власник садового будинку має можливість оформити його як житловий і лише після отримання рішення органів місцевого самоврядування про переведення садового будинку у жилий будинок може здійснювати в ньому реєстрацію місця проживання.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, зобов`язавши відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 у приміщенні, що за цільовим призначенням є садовим будинком порушив норми матеріального права.
При цьому, серед іншого, відповідач зазначає, що Департаментом надання адміністративних послуг не приймалось рішення щодо офіційної відмови позивачу у наданні адміністративної послуги, а надано роз`яснення щодо визначеного чинним законодавством порядку реєстрації місця проживання, тому не є зрозумілим яким чином Департамент повинен здійснити її скасування.
Позиція інших учасників справи
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
Рух касаційної скарги
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.10.2017 залишив касаційну скаргу відповідача без руху у зв`язку із несплатою судового збору у встановленому законом порядку.
27.12.2017 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29.12.2017 відкрив касаційне провадження та витребував справу № 522/1477/17 з Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою від 12.07.2019 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Згідно свідоцтва про право власності Серії НОМЕР_1 від 30.01.2012, виданого на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації (зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 05.12.2011 № ОД 18211094067), зареєстрованого 12.03.2012 в КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості", ОСОБА_4 на праві власності належить садовий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно висновку № 16-14, складеного 24.03.2014 ТОВ "Интер-Консалт-Плюс" садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 відповідає будівельним, санітарним, пожежним нормам та правилам, вимогам ДБН та є придатним для проживання (експлуатації). З довідки Адресного реєстру міста Одеси про відповідність адреси об`єкта нерухомого майна від 01.10.2014 № 56686/2 встановлено, що садовий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, відповідає адресі, зареєстрованій в Адресному реєстрі міста Одеси: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є її родичами та зазначають, що постійно проживають за вказаною адресою. Позивач стверджує, що відповідачем їм було відмовлено в реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.