Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа №751/10809/16-ц
провадження № 61-31993св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:Сердюка В. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач -Чернігівський міський центр зайнятості,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
Угрудні 2016 року Чернігівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в період перебування на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіття ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця, у зв`язку з чим не мала права на отримання допомоги з безробіття.
Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача завдану йому майнову шкоду в розмірі 8 424,10 грн.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що протягом спірного періоду ОСОБА_1 не мала статусу фізичної особи-підприємця.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівського міського центру зайнятості 8 424,10 грн на повернення незаконно сплаченої допомоги. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця зараховує її до категорії осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, незалежно від того, чи здійснює фактично вона підприємницьку діяльність, чи не здійснює та чи отримує вона дохід від підприємницької діяльності, чи не отримує. Тому протягом періоду з 29 червня по 06 жовтня 2016 відповідачка не мала права на отримання допомоги по безробіттю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2017 року, в якій проситьскасувати зазначенесудове рішеннята залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судомнорм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзізаявник вказуєна те, що апеляційний суд посилаючись на приписи пункту 2 частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" дійшов неправильного висновку, що реєстрація відповідача як фізичної особи-підприємця зараховує її до категорії осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, незалежно від того, чи здійснює вона фактично підприємницьку діяльність чи не здійснює, чи отримує вона дохід від такої діяльності чи не отримує, оскільки в жодному законодавчому акті таке не вказано. Зазначає, що вона як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі не зареєстрована, ніколи не перебувала на обліку в податкових та пенсійних органах, не сплачувала податки, а тому вона не могла здійснити державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, оскільки ніколи не займалася такою діяльністю.
У листопаді 2017 року Чернігівський міський центр зайнятості подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справзаперечення на касаційну скаргу, в яких представник просив касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
05 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення- без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (у редакції на час йогоухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що відповідно до розпорядження Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 26 липня 2002 року № 292 ОСОБА_1 зареєструвала підприємницьку діяльність у вигляді торгово-посередницької діяльності.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця та про припинення державної реєстрації не вносилися. Вказаних обставин учасники справи не заперечували.
22 червня 2016 року ОСОБА_1 подала до Чернігівського міського центру зайнятості заяву про надання їй статусу безробітної, в якій зазначила, що через відсутність роботи вона не має заробітку або інших доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно та не є зареєстрованою як суб`єкт підприємницької діяльності.
Наказом Чернігівського міського центру зайнятості від 24 червня 2016 року № НТ160624 ОСОБА_1 із 22 червня 2016 року надано статус безробітної, наказом цього Центру від 29 червня 2016 року № НТ160629 їй призначено допомогу по безробіттю з 29 червня 2016 року по 23 червня 2017 року.
Наказом цього ж центру від 18 жовтня 2016 року № НТ161018 припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1, припинено виплату їй допомоги по безробіттю у зв`язку з припиненням реєстрації останньої як безробітної та встановленням факту виконання нею оплачуваної роботи (надання послуг) і зобов`язано ОСОБА_1 у період із 29 червня по 06 жовтня 2016 повернути виплачену їй допомогу з безробіття у сумі 9 012,69 грн.
Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 07 жовтня 2016 року № 124 встановлено, що відповідно до розпорядження Варвинської районної державної адміністрації від 26 липня 2002 року № 292 ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості, займалася підприємницькою діяльністю.
За період із 29 червня по 06 жовтня 2016 року Чернігівським міським центром зайнятості виплачено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в загальній сумі 8 424,10 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком Чернігівського міського центру зайнятості від 21 жовтня 2016 № 06/3878.
31 жовтня 2016 Чернігівський міський центр зайнятості вручив ОСОБА_1 листа від 21 жовтня 2016 № 05/3956 з пропозицією добровільно повернути виплачену їй за період із 29 червня по 06 червня 2016 року допомогу з безробіття. Ця пропозиція залишалася без будь-якого реагування зі сторони ОСОБА_1 .
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення`зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.