Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 6-42/11
провадження № 61-40407св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
заявник - Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2011 року державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Комунарський ВДВС Запорізького МУЮ) Абрамова Н. В. звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований у АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Подання мотивоване тим, що на виконанні у Комунарському ВДВС Запорізького МУЮ перебуває виконавчий лист № 2-2677/2010, який виданий 29 вересня 2010 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, згідно з яким з ОСОБА_1 підлягає стягненню борг на користь ОСОБА_2 у сумі 147 084,79 грн. Боржник борг не сплатив, ухиляється від його сплати, ухиляється від явки до виконавчої служби.
Стягувач наголошував на тому, що існує ймовірність того, що боржник з метою невиконання рішення суду може виїхати на постійне місце мешкання за межі України, тому державний виконавець просив суд постановити вмотивоване рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон без вилучення паспортного документу.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року подання залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року скасовано.
Обмежено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований у АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання цивільно-правових зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.
10 серпня 2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з заявою про перегляд ухвали у зв`язку з нововиявленими обставинами Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2017 року.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 24 липня 2017 року йому стали відомі обставини справи, які є істотними та впливають на правильність вирішення справи, а також існували під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, в той же час не були відомі заявникові. А саме, 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 влаштувався на роботу на посаду охоронця по трудовому договору з фізичною особою-підприємцем (ФОП) ОСОБА_4, м . Харків. Постійне місце роботи надало йому можливість виконувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2010 року № 2-2677/10, що підтверджується квитанціями.
20 липня 2017 року наказом № 6 ФОП ОСОБА_4 охоронця ОСОБА_1 направлено в командування супроводжувати товар з території Російської Федерації м. Бєлгород до м. Харкова, Україна. Як виявилось, ще у січні 2017 року між ФОП ОСОБА_4 та Індивідуальним підприємцем ОСОБА_5, укладено договір на поставку запчастин на автомобілі ВАЗ.
24 липня 2017 року ОСОБА_1 пояснювальною повідомив свого роботодавця про те, що не може поїхати у відрядження, оскільки ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2017 року йому обмежено виїзд за кордон.
24 липня 2017 року наказом № 7 ФОП ОСОБА_4 охоронцю ОСОБА_1 винесено догану та повідомлено, що у разі наступної відмови виконувати свої посадові обов`язки та супроводжувати товар, його буде звільнено з роботи.
Таким чином, ОСОБА_1 може втратити роботу, у зв`язку з чим він взагалі не зможе виконувати рішення суду та сплачувати заборгованість.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив переглянути у зв`язку з нововиявленими обставинами ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2017 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені заявником підстави перегляду ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2017 року у зв`язку з нововиявленими обставинами в розумінні положень частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви) не є нововиявленими обставинами, оскільки вони на час розгляду справи вже існували. Під час укладення договору на поставку запчастин на автомобілі ВАЗ від 10 січня 2017 року сторони обумовлювали предмет та умови цього договору, в тому й числі і відрядження за межі території України. Отже, вказані ОСОБА_1 обставини могли і повинні були бути відомі як йому, а також представникові, який брав участь у розгляді справи та могли бути представлені суду в обґрунтування заперечень на подання державного виконавця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду засобом поштового зв`язку касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду, якою залишено без задоволення його заяву про перегляд ухвали апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2017 року у зв`язку нововиявленими обставинами, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їхнього виконання, при цьому судом не з`ясовано чи ухилявся він від виконання рішення суду. Поза увагою суду залишилось те, що обставини, які він вказав у заяві про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду на момент розгляду справи апеляційним судом існували, проте не були йому відомі.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У вересні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на дотримання апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року залишити без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.