Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 415/5120/16-ц
провадження № 61-26817св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Другий воєнізований гірничорятувальний загін,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, індексації та моральної шкоди, за касаційною скаргою Другого воєнізованого гірничорятувального загону на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 серпня 2017 року у складі судді Коваленко Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 20 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Єрмакова Ю. В., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він з 27 листопада 1992 року працював в Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні. У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області (у тому числі у місті Стаханові) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 та наказу командира загону від 13 листопада 2014 року № 131 "Про зміну юридичної адреси та переміщення робітників 2ВГРЗ" робітники були переміщені за новою адресою підприємства: місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, 197 . З 01 грудня 2014 року він був вимушений переїхати до міста Лисичанська і приступити до виконання своїх трудових обов`язків за новим місцем роботи. Наказом від 05 січня 2015 року № 71-к він був звільнений на підставі статті 39 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. При звільнені відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі за серпень, жовтень, листопад та грудень 2014 року в сумі 24 369,07 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за період з серпня до 31 грудня 2014 року в сумі 24 369,07 грн, моральну шкоду в сумі 2 000 грн та індексацію споживчих цін в сумі 11 956,20 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 01 серпня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з серпня до листопада 2014 року в сумі 21 712,12 коп. Стягнуто з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 10 949,22 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що факти перебування сторін у трудових відносинах в період з серпня до листопада 2014 року, наявності у відповідача перед позивачем заборгованості із заробітної плати та факт невиплати цієї заборгованості під час його звільнення знайшли своє підтвердження. Докази сплати відповідачемОСОБА_1 зазначеної заборгованості відсутні. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за грудень 2014 року місцевий суд виходив з того, що позивач не приступив до виконання трудових обов`язків у грудні 2014 року. Стягуючи з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати суди попередніх інстанцій виходили з того, що суми недонарахованого щомісячного відшкодування шкоди підлягають індексації у зв`язку із підвищенням цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що порушення трудових прав позивача відбулося не з вини відповідача, оскільки проведення розрахунку в день звільнення було неможливе у зв`язку із переміщенням відповідача разом з установою з непідконтрольної Україні території, а всі необхідні для цього документи залишилися в місті Стаханові. Непроведення розрахунку з позивачем не є наслідком винної поведінки відповідача, який з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості здійснити такий розрахунок та виплату.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 20 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Другого воєнізованого гірничорятувального загону відхилено, а рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 серпня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року Другий воєнізований гірничорятувальний загін подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 20 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували доводи відповідача про відсутність доказів існування заборгованості із заробітної плати перед позивачем та те, що у нього з поважних причин відсутні розрахункові документи по заробітній платі ОСОБА_1 у зв`язку із захопленням адміністративних приміщень відповідача у місті Стаханові Луганської області незаконними збройними формуваннями під час проведення антитерористичної операції на сході України. Письмові докази, на яких ґрунтуються судові рішення підтверджують лише розміри помісячних нарахувань заробітної плати та сплату страхових внесків і не містить інформації щодо заборгованості із заробітної плати.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом Другого воєнізованого гірничорятувального загону від 26 листопада 1992 року № 137-К ОСОБА_1 прийнято на роботу до Другого воєнізованого гірничорятувального загону на посаду респіраторника.
09 жовтня 2009 року між Другим воєнізованим гірничорятувальним загоном та ОСОБА_1 було укладено контракт № 237, згідно з умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувався виконувати роботу в оперативній службі за посадою командира оперативного взводу на строк з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року включно.
Додатковою угодою від 20 жовтня 2010 року до контракту від 09 жовтня 2009 року № 237 було внесено зміни щодо строку дії контракту, згідно з якою пункт 20 розділу "Термін дії та інші умови контракту" викладено у наступній редакції: строк дії контракту з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно.
Додатковою угодою від 25 жовтня 2011 року до контракту від 09 жовтня 2009 року № 237 було внесено зміни щодо строку дії контракту, згідно з якою пункт 20 розділу "Термін дії та інші умови контракту" викладено у наступній редакції: строк дії контракту з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року включно.
Додатковою угодою від 22 жовтня 2013 року до контракту від 09 жовтня 2009 року № 237 було внесено зміни щодо строку дії контракту, згідно з якою пункт 20 розділу "Термін дії та інші умови контракту" викладено у наступній редакції: строк дії контракту з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2016 року включно.
Місцезнаходження юридичної особи Другого воєнізованого гірничорятувального загону було змінено, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджено витягом з цього реєстру.
Наказом Другого воєнізованого гірничорятувального загону від 13 листопада 2014 року № 131 "Про зміну юридичної адреси та переміщення робітників Другого воєнізованого гірничорятувального загону", робітникам Другого воєнізованого гірничорятувального загону наказано з 01 грудня 2014 року приступити до виконання своїх трудових обов`язків за новим місцем розташування загону: вулиця Свердлова, 197, місто Лисичанськ, Луганська обл.
З виписки індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 встановлено що, в період з серпня 2014 року до грудня 2014 року Другим воєнізованим гірничорятувальним загоном ОСОБА_1 була нарахована сума заробітку для нарахування пенсії, а саме за: серпень 2014 року - 8 290,23 грн, вересень - 8 309,72 грн, жовтень - 8 396,34 грн, листопад - 8 446,28 грн, грудень - 3 233,58 грн та сплачені страхові внески.
05 січня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади командира оперативного взводу (оперативна служба) за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі статті 39 КЗпП України, про що відповідачем виданий відповідний наказ № 71-К.
У день звільнення належні позивачу від роботодавця суми не виплачені.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Лисичанського міського суду Луганської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 травня 2018 року справа № 415/5120/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.