Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 489/210/17
провадження № 61-27560св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Інгульське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2017 року у складі судді Тихонової Н. С. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Крамаренко Т. В., Прокопчук Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2017 року Інгульське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі ? Іргульське об`єднане управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримував в управлінні ПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва пенсію за віком із 24 березня 2012 року. При перевірці пенсійної справи відповідача встановлено, що відповідно до довідки Українського радіотехнічного інституту від 16 травня 2012 року ОСОБА_1 у період із 06 по 11 липня 1986 року знаходився у службовому відрядженні в м. Чорнобилі на роботах із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військових частин № 03354 та № 74939, але підстави видачі довідки відсутні. Під час проведення перевірки встановлено, що згідно з відповідей галузевого державного архіву Міністерства оборони України не має можливості підтвердити участь ОСОБА_1 на роботах із ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС за зазначений період у військових частинах № 03354 та № 74939, тому що у наказах командирів по строковій частині вказаних військових частин, а також у журналі обліку доз радіаційного опромінення за зазначений період ОСОБА_1 не значиться. У зв`язку з цим рішенням управління ПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва від 18 серпня 2016 року припинено виплату пенсії відповідачу, яке ним не оскаржувалося.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 при призначенні пенсії надав недостовірні документи, що призвело до надміру виплачених коштів у сумі 215 644,73 грн, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму надмірно отриманої пенсії за період із 24 березня 2012 року по 31 липня 2016 року в сумі 215 644,73 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2017 року у задоволенні позову Інгульського об`єднаного управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що відповідач свідомо надав недостовірну довідку при подачі заяви до відповідача про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому, сам по собі факт відсутності, первинних документів у запитуваних організаціях, підставою яких є видача довідок, не свідчить про недостовірність довідки, наданої на час призначення пенсії відповідачу та не спростовує факт роботи відповідача у зоні відчуження у період з 06 по 11 липня 1986 року.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу Інгульського об`єднаного управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області відхилено. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази та правильно встановивши обставини, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених чинним законодавством, для стягнення із відповідача на користь позивача виплаченої суми пенсії. Помилкове застосування місцевим судом норми статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не призвело до прийняття неправильно рішення у справі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2017 року Інгульське об`єднане управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської областіподало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач у порушення вимог статті 60 ЦПК України 2004 року не надав доказів на підтвердження достовірності видачі довідки від 16 травня 2012 року № 16-058 та доказів, які б підтверджували факт, період, характер виконуваних ним робіт із ліквідації наслідок Чорнобильської АЕС у складі військових частин № 03354 та № 74939, у зв`язку зі чим відповідач зобов`язаний повернути позивачу надмірно виплачену пенсію у розмірі 215 644,73 грн.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Інгульського об`єднаного управління ПФУ м. Миколаєва Миколаївської області не підлягає задоволенню із таких підстав.