Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 627/91/16-ц
провадження № 61-25244св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - районна державна лікарня ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 липня 2016 року у складі судді Остапова М. О. та рішення апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Кокоші В. В., Черкасова В. В., Міненкової Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району, в якому просила поновити її на посаді завідуючої лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринку в складі районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 січня 2015 року до дня поновлення на роботі згідно з рішенням суду та моральну шкоду, заподіяну їй незаконним звільненням, в розмірі 10 000 грн; визнати протиправними та скасувати накази про оголошення їй догани
від 04 вересня 2015 року № 54-к, про її звільнення з посади від 25 грудня 2015 року № 70-к, про її звільнення з посади від 15 січня 2016 року № 03-к, про оголошення їй робочих днів 14 та 15 січня 2016 року прогулами
від 15 січня 2016 року № 02-к.
Вимоги обґрунтовувала тим, що наказом начальника державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району від 25 грудня 2015 року
№ 70-к її звільнено з роботи у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин покладених на неї обов`язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Наказом начальника лікарні від 15 січня 2016 року № 02-к її повторно звільнено з роботи за аналогічними підставами. Вважала, що її звільнення є незаконним, оскільки вона була звільнена з посади під час перебування на лікарняному, за відсутності попередньої згоди виборного профспілкового комітету, за відсутності причин для звільнення, до неї незаконно було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, безпідставно оголошено їй робочі дні прогулами, а тому просила її позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 12 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області про звільнення ОСОБА_1 від 15 січня 2016 року № 03-к; про оголошення ОСОБА_1 робочих днів
14 та 15 січня 2016 року прогулами. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючої лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринку в складі районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області з 15 січня 2016 року. Стягнуто з районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 15 989,55 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Судовий збір віднесено за рахунок держави. В частині поновлення на роботі допущено негайне виконання рішення.
Вирішуючи вказаний спір та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено відповідачем з порушенням норм чинного трудового законодавства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2016 року рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 липня 2016 року в частині стягнення з районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 15 989,55 грн та віднесення судового збору за рахунок держави скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2016 року по 12 липня 2016 року в сумі 17 521,64 грн, визначений судом без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів. Стягнуто з районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено відповідачем з порушенням вимог пункту 3 частини першої
статті 40, статті 147, частини третьої статті 252 КЗпП України та правомірно скасував наказ начальника лікарні № 03-к від 15 січня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади й поновив її на посаді завідуючої лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринку в складі районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району з 15 січня 2016 року. Однак, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 15 989,55 грн та віднесення судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, за рахунок держави, не відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2016 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст (заперечення) на касаційну скаргу
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2016 року, в яких заявник, вважаючи рішення судів першої й апеляційної інстанцій законними й обґрунтованими, просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Мотивуючи касаційну скаргу, районна державна лікарня ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області зазначала, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи повно та всебічно не з`ясовано всі обставини справи, не досліджено всіх доказів у справі, суди не обґрунтували свої рішення належним чином, чим порушили право заявника на справедливий суд. Разом з цим висновки, викладені в судових рішеннях вказують на неправильну правову оцінку обставин, що призвело до ухвалення незаконних рішень в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суди першої й апеляційної інстанцій в своїх рішеннях посилалися на те, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення згідно з наказами від 25 грудня 2015 року № 70-к та від 15 січня 2016 року № 03-к, відповідачем здійснено без попередньої згоди профспілкового комітету та виборного органу профспілкової організації працівників районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району. Однак дане твердження не відповідає дійсності, оскільки згода профспілки була надана і оформлена протоколом засідання профспілкової організації працівників районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району Харківської області від 25 грудня 2015 року № 6 та протоколом лічильної комісії від 25 грудня 2015 року № 1.
Крім того, суд повинен був зупинити провадження у справі та запитати згоду виборного органу профспілкової організації і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільнення працівника, розглянути спір по суті. Суди вказаних вимог закону не дотрималися, а тому посилання на відсутність згоди профспілкової організації неправомірне.
Судами не взято до уваги те, що встановлені під час перевірок порушення є дуже грубими та недопустимими для особи, яка займає посаду керівника лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи. Кожний день ОСОБА_1 через непрофесіоналізм та незнання методики та техніки досліджень продукції ставить під загрозу здоров`я та життя людей.
Доводи особи, яка подала відзив (заперечення) на касаційну скаргу
Обґрунтовуючи заперечення на касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином встановили всі фактичні обставини справи та надали їм оцінку, а також правильно застосували норми матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а лише формально повторюють доводи апеляційної скарги, які апеляційним судом були розглянуті та відхилені.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 627/91/16-ц з Краснокутського районного суду Харківської області. Відмовлено у зупиненні виконання рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2016 року в частині поновлення на роботі. В іншій частині виконання рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2016 року зупинено до закінчення касаційного провадження.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
14 травня 2018 року справу № 627/91/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу № 627/91/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю .
Фактичні обставини справи
Наказом начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району від 12 березня 2012 року № 5-к ОСОБА_1 призначено виконуючою обов`язки завідуючої лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку з 12 березня 2012 року.
Наказом начальника лікарні від 18 вересня 2012 року № 37-к ОСОБА_1 призначено на посаду завідуючої лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку з 18 вересня 2012 року з місячним посадовим окладом згідно штатного розпису.
Наказом начальника лікарні від 09 вересня 2015 року № 54-к ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов`язків завідуючої лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринку.
Наказом начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району від 25 грудня 2015 року № 70-к ОСОБА_1 звільнено з посади завідуючої лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринку з 25 грудня 2015 року згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї, порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку.
Наказом начальника лікарні від 28 грудня 2015 року № 80-к наказ
від 25 грудня 2015 року № 70-к визнано таким, що втратив чинність.
Наказом начальника лікарні від 15 січня 2016 року № 02-к за відсутність на робочому місці 14 та 15 січня 2016 року без поважних причин та неповідомлення керівництво про своє місці знаходження, робочі дні 14 та 15 січня 2016 року оголошено ОСОБА_1 прогулами.
Наказом начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району від 15 січня 2016 року № 03-к завідуючу лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринку ОСОБА_1 звільнено з 15 січня 2016 року із займаної посади згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено відповідачем з порушенням норм чинного трудового законодавства.
З висновками судів попередніх інстанцій в цій частині слід погодитись з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно з частинами 1, 8 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3
статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (зі змінами та доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими пункту 3 частини першої
статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково
(стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Судами встановлено, що наказом начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини Краснокутського району від 9 вересня 2015 року